Все, що ви хотіли знати про Мирослава Скорика, але боялися запитати

У п’ятницю, 13 липня, своє 80-ліття святкує класик сучасної української музики Мирослав Скорик. Цього особливого дня він перебуватиме у рідному Львові, увечері відвідає виставу свого балету «Повернення Баттерфляй» в Національному академічному театрі опери та балету ім. С. Крушельницької. Хоча творчості Скорика присвячена вельми імпонуюча кількість наукових і популярних монографій, статей, дисертацій, есеїв, рецензій на його концерти, інтерв’ю – деякі моменти і досі невідомі широкому колу шанувальників творчості маестро.

***

Обидва прадіди композитора по матері – Григорій Савчинський та Амвросій Крушельницький – були греко-католицькими священиками з шляхетських родів гербів Сулима і Сас. Григорій Савчинський уславився як один із зачинателів галицької віршованої байки.

Батько, Михайло Скорик належав до Української галицької армії під час Першої світової війни і разом зі своєю частиною дійшов до Києва. Після війни навчався на філософському факультеті Віденського університету, в архівах університету вдалось розшукати його свідоцтво з так званої матрикулярної книги за 1920-23 роки; список дисциплін вражає різноманітністю і відображає неабиякий інтелектуальний потенціал юного студента.

Родина (по матері) мала, очевидно, якийсь особливий мистецький ген, оскільки з неї, окрім самого Мирослава Михайловича, походили славетна співачка Соломія Крушельницька, камерна співачка Одарка Бандрівська, видатна художниця Ярослава Музика, композиторка Богдана Фільц та ряд інших професійних митців.

***

Безпосереднім імпульсом до навчання музики стало для майбутнього композитора… розстроєне піаніно в домі Соломії Крушельницької. Як згадує сам Скорик, «це було в мій перший шкільний день. Батьки записали мене у школу № 8 – це тепер вона спеціалізована, з німецькою мовою навчання, а тоді була просто доброю українською школою – і повели в гості до Соломії Крушельницької. Я почав щось награвати для неї на фортепіано, свої перші дитячі твори – і раптом спинився, обурився і сказав, що інструмент грає фальшиво: він був на півтона нижче настроєний від звичного, і я, оскільки вже мав свій невеликий слуховий досвід, не сприйняв цієї «іншої» настройки. Тоді Соломія Крушельницька зорієнтувалась, що в мене абсолютний слух і порадила батькам віддати в музичну школу. І наступного дня я пішов до музичної школи-десятирічки».

Музику Мирослав почав писати ще в дошкільному віці, здебільшого це були, за його власними свідченнями «пісеньки – сам складав слова і музику, причому слова були часто не зовсім пристойні, а дівчата (діти із заприязнених зі Скориками родин Залеських і Крихів) ці пісеньки співали».

***

Вчителькою Мирослава Скорика у місті сибірського заслання його родини Анжеро-Судженську була учениця Сергія Рахманінова, Валентина Канторова. Завдяки її школі майбутній композитор здобував перемоги на конкурсах в Кемерово, і до сьогодні успішно виступає на сцені як піаніст зі своїми творами;

У Львівській консерваторії ім. М. Лисенка він навчався за двома спеціальностями – як композитор і як теоретик, а ще грав як скрипаль в особливому оркестрі, про який відгукується так: «я грав під керівництвом Юрія Луціва у єдиному в Радянському Союзі «колгоспному симфонічному оркестрі» з містечка Бібрки, де крім двох чи трьох правдивих колгоспників, решта мали професійну освіту або були студентами консерваторії».

Унікальним випадком в історії консерваторії стало те, що дипломною роботою з композиції Скорика – кантатою «Весна» на слова І. Франка – диригував у 1960 році особисто ректор, знаменитий композитор і диригент Микола Колесса. Це був перший випадок, коли за пульт для виконання дипломної роботи став очільник навчального закладу, а в залі був повний аншлаг.

***

У дитинстві і підлітковому віці Скорик був фанатом футболу і займався ним більше, ніж музикою, на велике розчарування батька. В юності став дуже перспективним спортсменом: будучи студентом консерваторії, мав розряди по легкій атлетиці, настільному тенісу, бадмінтону, по шахах, багато років з колегами влітку їздив на байдарках та ганяв на автомобілі.

***

Незважаючи на солідну професійну освіту композитора, Скорик ніколи не цурався розважальної музики, обожнював голлівудський фільм «Серенада сонячної долини» і музику до нього. Відтак в 1963 році створив вокально-інструментальний ансамбль «Веселі скрипки», для якого написав пісні в ритмах джазу, танго, блюзу, халі-галі, босанови. Пісня «Не топчіть конвалій» – це перший український твіст.

Один зі своїх вершинних здобутків – музику до фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», що увійшов в десятку кращих фільмів всіх часів і народів, – композитор написав у віці 26 років.

***

У його творчому доробку найбільше скрипкових концертів серед усіх композиторів ХХ – ХХІ ст. – десять (10)!.

Оперу «Мойсей» за поемою Івана Франка Скорик написав, пам’ятаючи про велику мрію батька, щоби саме його син переніс цей сюжет на оперну сцену. І це єдина опера у світі, яку благословив Папа Римський Іван-Павло ІІ.

до численних захоплень композитора можна віднести й “тихе полювання” – захоплений грибник Скорик знає чи не всі назви грибів латиною.

Балет «Повернення Баттерфляй» – це родинна історія, головними героїнями якої стали сестри бабусі Скорика, Олени Охримович: славетна співачка Соломія Крушельницька та Анна Крушельницька. Композитор використав тут фрагменти опери Дж. Пуччіні «Мадам Баттерфляй», яку свого часу врятувала від провалу саме Соломія Крушельницька.

***

Коли йдеться про Мирослава Скорика, будь-який, навіть найповніший перелік, так і не передасть до кінця всю багатогранність його творчої натури, незрівняне почуття гумору і блискучу ерудицію, елегантність і бездоганні манери, філософський погляд на природу і світ, а понад усе – геніальну музику, яка нікого не може залишити байдужим.

Фото: Львівська обрасна філармонія