«З глибоким пієтетом ставився до буденних радощів»: у Львові покажуть роботи відомого українського графіка Леопольда Левицького
Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
30 вересня у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відкриють виставку робіт видатного українського графіка Леопольда Левицького «Образ міста». Проєкт приурочений до 115-річчя від дня народження митця.
З цієї нагоди Galnet побував у художньо-меморіальному музеї Леопольда Левицького, що на вулиці Устияновича, 10 та поспілкувався із завідувачкою установи та кураторкою виставки Оксаною Жмурко.
Той, хто любив життя
Леопольд Левицький народився 7 серпня 1906-го року в селі Бурдяківцях, що на Тернопільщині. Його батько – Ян Левицький, поляк за походженням, був ковалем у маєтку графа Голуховського, а мати Ольга Блюс, українка – донька місцевого дяка Онуфрія Блюса. Головну роль у вихованні сина відіграла саме мати, яка заклала фундаменти життєвих пріоритетів і загальнолюдських цінностей.
Згодом сім’я переїхала до Чорткова. Там оселилися у будинку на вулиці Тихій. Початкову освіту юний Леопольд здобув удома, згодом він вступив у польську гімназію. Батько мріяв, аби син став адвокатом, тож майбутній художник продовжив навчання на відділі права Ягеллонського університету. Однак провчився там лише один місяць і вступив у Краківську академію мистецтв.
Спершу Леопольд Левицький навчався у майстерні видатного польського скульптура Ксаверія Дуніковського, та через конфлікт із викладачем перейшов на відділ живопису. З 3 курсу почав опановувати графічні техніки. Велику роль у формуванні Леопольда Левицького як митця відіграло навчання у Парижі, тогочасному інтелектуальному і творчому осередку.
Через роботи соціально-політичного змісту, які представили на переддипломній виставці, Левицького відрахували з Краківської академії мистецтв. Після цього він повернуся у Чортків, де облаштував майстерню. Брав активну участь у збірних виставках. Саме у цьому місті Леопольд Левицький познайомився із майбутньою дружиною Ґенею Надлер, яка стала відданим другом, критиком та порадницею на довгі роки. Зі середини 40-х подружжя оселилося у Львові. Дім Левицьких став мистецьким осередком, куди часто навідувалися гості.
Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
Левицький мав добре почуття гумору та був дуже красномовним. Любив іронію, часто жартував зі себе. Художник добре знався на Східній філософії, практикував йогу, голодування із лікувальною метою. Цей досвід перейняв у нього Іван Світличний, – коментує Оксана Жмурко.
Після війни Леопольд Левицький продовжує працювати у живописі, наприкінці 40-х – початку 50-х років художник апробував техніки монотипії та акварелі. Попри те, що панівним у мистецтві був соцреалізм, художник експериментував. Він активно працював у графічних техніках: офорт, лінорит.
Будують панський дім 1947 p., лінорит. Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
З часом ускладнював графічні сюжетні композиції. Митець почав створювати багаторівневі структури, декоративно трансформувати людські постаті. Теми для творчості черпав зі щоденного життя, змальовував людей у різних ситуаціях.
Любов до життя та любов до людини були лейтмотивами творчості Леопольда Левицького. Художник ставився з глибоким пієтетом до буденних радощів. Ми можемо трактувати його сюжети як дуже рутинні, але скільки у них тепла і любові, – додає мистецтвознавиця.
Цікаво, що Леопольд Левицький часто звертався до одного сюжету та зображав його у різних техніках. Тому можна побачити одну і ту ж тему, яка, наприклад, відображена у монотипії та лінориті.
Сім’я 1960-ті рр., лінорит. Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
Наприкінці 1960-х років Леопольд Левицький захопився однією з найскладніших графічних технік – літографією.
У 62 роки Леопольд Левицький вже був відомим митцем в Україні та за кордоном, сформованою творчою особистістю. Не всі відкриті до експериментів у зрілому віці, однак він був людиною, яка прагнула нового, хотіла вчитися. Літографія відкрила для нього абсолютно нові можливості. Усі роботи, виконані у цій техніці, є довершнимини та високопрофесійними, – пояснює мистецтвознавиця.
Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
Леопольд Левицький помер у 1973-му році. Йому було 67 років. Після смерті чоловіка Ґеня Надлер облаштувала у помешканні музей. Установа почала функціонувати у теперішньому вигляді з 1989-го року. Усю спадщину дружина передала Національному музею у Львові імені Андрея Шептицького.
Експозиція музею представляє роботи художника відповідно до основних етапів його творчості і репрезентує всі техніки, у яких він працював: олійний живопис, акварель, графічні техніки – офорт, лінорит, літографія та монотипія. Зараз в експозиції понад 100 робіт, – підсумовує Оксана Жмурко.
Творчість Леопольда Левицького посідає важливе місце у розвитку українського та східноєвропейського мистецтва другої половини XX століття. Він виховав цілу плеяду професійних митців, хоч ніколи і не викладав у навчальних закладах. Серед його учнів та друзів: Іван Остафійчук, Микола Андрущенко, Євген Безніско, Теодозія Бриж, Ярослав та Ярослава Мотики.
Фото: Galnet
Образ міста
Як домінантні у доробку майстра виділяють дві образні теми – людина і місто, пояснює Оксана Жмурко:
Ці два начала – гуманістичне та урбаністичне – концептуально, ідейно, світоглядно взаємопов’язані, взаємодоповнюючі і взаємозалежні. Образ людини і образ міста присутні у мистецькому доробку митця від початку творчого шляху і аж до останніх його творчих років, тому ми вирішили зробити саме таку виставку.
На ок олиці 1970 р., лінорит. Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
У межах виставкового проєкту «Образ міста» представлять графічні твори 1930-1960-х років – офорти, лінорити, монотипії та роботи виконані в авторській техніці. Експозиція матиме 4 хронологічні блоки: 1930-ті 1940-ві, 1950-ті, 1960-ті роки.
У першому блоці ми представляємо офорти, ранню творчість Леопольда Левицького, у якій закладені його світоглядні та мистецькі принципи. Творчість 1930-х років є надзвичайно складною та цікавою стилістично. Левицький намагався апробувати і трансформувати через своє бачення різні мистецькі прийоми: експресіонізм, пізній кубізм, сюрреалізм, кубофутуризм. Однак, вкладає він туди своє бачення, власне розуміння, – пояснює мистецтвознавиця.
Ситі і голодні (Вечірня прогулянка), 1931-1935 рр., офорт. Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
Другий блок – 1940-ві, які представлені ліноритами «Галицьке містечко» та «Будують дім», які репрезентують життя Галичини довоєнного періоду. Якщо у композиціях 1930-х років виразно прочитуються модерні мистецькі тенденції, то у роботах кінця 1940-х простежується прагнення автора дотримуватися реалістичної манери зображення.
У кінці 40-х Левицький починає працювати у монотипії.
У цій техніці Леопольд Левицький уповні проявив себе як графік у трактуванні площин та кольору. Коли він працював над монотипіями, то не шукав пафосних тем і сюжетів, а зображав людей, їхнє життя в місті, прагнув передати людські емоції та переживання, – описує Оксана Жмурко.
На машині 1950-ті рр., монотипія. Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
Останій блок, 1960-ті, – поділяють на три групи за особливостями побудови композиції.
Перша продовжує тенденцію попереднього десятиліття: показ реальних сюжетів у стилізованій манері. Коли дивишся його роботи, де зображені вулиці, машини, пішоходи, ти ніби опиняєшся в тому середовищі, – каже мистецтвознавиця.
Місто 1960-ті рр.,
лінорит. Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
Кінотеатр “Парк” 1960-ті рр., лінорит. Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
Другу групу представляють лінорити, яка мають складні композиції, часто багатосюжетні та кількарівневі. Третя група – абстрактно-геометричні композиції, інспіровані урбаністичним простором.
Велике місто 1960-ті
рр., лінорит. Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
Вулиця ввечері, 1960-ті рр., монотипія. Фото надали у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
Проєкт «Образ міста» розмістять у виставкових залах НМЛ за адресою: Львів, вулиця Листопадового чину, 7, другий поверх. Виставка триватиме до середини листопада.
Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.
