Хто такий “Копито”?
Майже три тижні тому, у Старому Селі, що в Пустомитівському районі, пролунав потужний вибух. Автомобіль “Мерседес Гелендваген”, який належить “Львівському холодокомбінату”, підірвали та розстріляли з автоматичної зброї.
Автівка рухалась у колоні ескорту голови наглядової ради холодокомбінату Богдана Копитка, який, судячи з усього, їхав у гості до матері, що проживає у цьому селі, пише газета Експрес.
Від вибуху загинули троє людей — стажисти холодокомбінату. Один із них із села Зимна Вода. У сільраді нам підтвердили, що їхній мешканець Роман Савка загинув під час цього вибуху. Чоловіку, який стажувався на холодокомбінаті, було 32 роки. Двоє інших загиблих — 22-річні львів’яни, на прізвище Сатутяк та Стецишин, як повідомляють у ЗМІ. Проте докладніше про цих осіб поліція розповідати відмовляється.
Жертвою вибуху, як зазначають у поліції, мали стати не ці молоді охоронці. Не важко здогадатись, що зловмисники полювали саме на Богдана Копитка, якого дехто називає ще “Копито” і стверджує, що він — кримінальний авторитет 90-х. Судячи з уього, пан Копитко залишився живим лише тому, що нападники не вгадали, в якому автомобілі він рухається, адже броньованих “Мерседесів” було два.
У Старому Селі, що за 22 кілометри від Львова, Копитко зараз не живе. Однак він звідти родом, має там будинок та часто навідується до батьків.
Від місця вибуху до села — один кілометр. Напад стався саме на повороті дороги, де автомобілі, ймовірно, мали б трохи скинути швидкість.
Як повідомляють правоохоронці, вибухівку було закладено під дорожнє полотно. Селяни розповідають, що дорогу, яка веде до замку, місяць тому ремонтували. Можливо, саме тоді, кажуть місцеві, могли й закласти вибухівку. Але це означає і те, що напад готувався дуже ретельно, хтось стежив за кожним кроком потенційної жертви, в тому числі прослуховував розмови.
“Приблизно пів на одинадцяту ми почули потужний вибух. Настільки сильний, що луна від нього прокотилася усім селом”, — розповідають мешканці Старого Села.
Дорогу там, де стався вибух, буквально вивернуло. Вибух пошкодив дорожнє полотно на ділянці розміром орієнтовно 10 — 15 квадратних метрів, а вирва вглиб сягає 4 метрів.
Уламки асфальту та автомобіля розкидано на десятки метрів у лісосмугу. Після підриву, автомобіль за інерцією рухався ще метрів 15, а тоді з’їхав у кювет. Тут бачимо й калюжу крові, і рештки автомобіля.
Спускаємось до села. Місцеві показують дорогу до будинку, де мешкають батьки Копитка.
Від місця, де стався напад, до будинку Копитків автівкою їхати не більше як 10 хвилин. З дороги біля помешкання видно навіть ліс, неподалік якого все й відбулося. “З Копитками ми бачимося рідко, мало спілкуємося, — розповідає сусід Копитків. — Йосипові (батько Богдана Копитка) стільки ж, як і мені, — 80 років. Це й усе, що можу розповісти”.
Батьки Копитка в день вибуху були в селі, та застати їх удома не вдається. Тут раптом почали ремонтні роботи.
На першому поверсі двоповерхового будинку метушаться робітники. Подвір’я заставлене будматеріалами, у сараї працює бетонозмішувач. Розмовляти будівельники навідріз відмовляються, кажуть, що про господарів хати нічого не знають, навіть прізвищ.
Будинок самого Богдана Копитка стоїть неподалік, на краю села. Велике обійстя обнесено високим парканом, за яким ледь проглядається двоповерховий будинок. На стовпах розвішано камери. Підійти до будинку близько не вдається. Вхід на територію охороняють, а паркуватися поряд забороняє хлопчина років 20, який працює тут охоронцем.
Питаємо місцевих, куди ж могли подітись Копитки. “У Богдана в Чехії брат живе, — каже літній чоловік, якого ми зустріли на автобусній зупинці. — Можливо, поїхав туди разом з батьками. Тут уже нікого з них не знайдете”.
Тутешні люди кажуть, що завдяки Копиткові в їхньому селі ремонтують дорогу. Так, дорожні роботи тут справді проводять. Новісінька дорога проляже лише між будинком “Копита” та асфальтованою туристичною трасою, що веде до замку.
На запитання про кримінальне минуле односельця, тут лише розводять руками: так колись виживало багато людей. Пошепки говорять про рекет, автовикрадення, торгівлю наркотиками.
Сьогодні ж Богдан Копитко — легальний бізнесмен, власник Львівського холодокомбінату. Нещодавно він став співвласником футбольного клубу “Верес” у Рівному. Декілька років тому в місті Надвірній на Прикарпатті було вбито бізнес-партнера пана Копитка, Володимира Олійника, з яким він мав спільний нафтовий бізнес. Партнери мали намір взяти під контроль місцевий ринок.
Де сьогодні перебуває Богдан Копитко — таємниця за сімома замками. Єдине, що можна сказати напевне, то це те, що 29 серпня 2016-го він може записати як ще один день свого народження.
Ілля Контішев, слухач Академії практичної журналістики ім. Марка Твена
