Звернення громадських організацій до поляків: Щоб не бути в ярмі Росії, маємо жити в мирі
Звернення громадських організацій до поляків: Щоб не бути в ярмі Росії, маємо жити в мирі
Форум громадських організацій 13 липня на засіданні у Львові прийняв заяву «Ми пам’ятаємо. І прощаємо», яка стосується Волинської трагедії і закликає до примирення і взаємодопомоги у час війни з російським агресором.
Текст заяви сьогодні на прес-конференції оприлюднили учасники форуму.
Коментуючи активізацію антиукраїнської пропаганди у Польщі, координатор Форуму громадських організацій Львівщини Володимир Парубій заявив, що це вигідно насамперед Росії.
«У час війни з РФ недопустимо розпалювати конфлікт з поляками. Наші хлопці зараз гинуть на Сході не лише за Україну, але і за Польщу також, бо російський окупант піде далі, якщо його не зупинити. На жаль, не всі політики це розуміють», – зазначив він.
За словами Володимира Парубія, це звернення адресоване полякам і польській владі і має на меті зупинити наклепницьку кампанію проти українців. Також він заявив, що на Волині «геноциду насправді не було, а була міжусобиця».
У тексті прийнятої громадськими організаціями заяви згадуються «віковічні злочини і кривди, які заподіяла Польща українському народові», а також «світлі сторінки нашої спільної історії, коли ми разом врятували Європу від турецької навали, коли разом громили хижу Москву».
«Звертаємося до справжніх польських патріотів – не піддавайтеся на підбурювання путінської агентури. Не ятріть старі рани. Робімо висновки зі складних уроків історії. Якщо не хочемо знову бути у російському ярмі, то мусимо жити у мирі і злагоді, шукати порозуміння, а не розбрату. В ім’я майбутніх поколінь українців і поляків», – наголошується в заяві.
ІА ZIK подає текст заяви у повному обсязі:
«Ми пам’ятаємо віковічні злочини і кривди, які заподіяла Польща українському народові. Сотні літ жорстокої окупації та системного і планомірного нищення всього українського: мови, культури, віри, прав і свобод українців, їх національну самобутність. Вбивали найкращих синів і дочок нашого народу. Усе це залишило болісній слід в історичній пам’яті нації.
Особливо ятрить душу криваве XX століття, яке почалося військовою агресією польської держави проти України, що призвела до втрати нашої незалежності і до нового поділу українських земель, до нового, ще більш жорстокого, національного, соціального і релігійного гноблення.
Ми пам’ятаємо варварську пацифікацію (умиротворення) українських сіл у міжвоєнний період, нищення української освіти, руйнацію поляками-християнами християнських храмів на Холмщині (близько 200 церков), насильне захоплення кращих земель українських селян польськими осадниками-колоністами.
Незагойною раною у нашій пам’яті залишились роки, коли польська шовіністична верхівка вирішила терором і масовими вбивствами взагалі знищити українців на їх споконвічній землі. Від українського села Павлокома на півдні, де польські військові підрозділи і польські селяни з навколишніх сіл вбили 365 людей, в тому числі жінок і дітей, і до українського села Сагринь на півночі, яке було спалене і де понад 850 осіб замордовано, на всьому прикордонні згоріло десятки українських сіл, а їх мешканців по-звірячому вбили, здебільшого старших людей, жінок і дітей. Страшний мартиролог: ніколи не забудуть українці знищених сіл та їх українських мешканців Пискоровичі, Бересть, Ласків, Шиховичі, Верховина, Малковичі, Гораєць, Березка, Бахів, Завадка Морохівська, Ліски, Терка та багатьох інших. Тільки в Грубещівському повіті повністю зруйновано 52 села і вбито майже чотири тисячі цивільного населення. А потім депортації українців, операція «Вісла», виселення з рідних земель, концентраційний табір «Явожна».
Усі ці злочини чинилися виключно на українських етнічних територіях, і українці в той час не мали своєї держави, яка б їх захистила.
Ми пам’ятаємо, як за багато років до Волинської трагедії, у 1939 році, вояки Війська польського підступно розстріляли на Карпатських перевалах, всупереч власним обіцянкам, близько 600 беззбройних українських хлопців, які верталися з Карпатської України додому. Ніхто з них не воював проти Польщі, пальцем не торкнувся жодного поляка. Але був українцем. І цього було досить для «ревних християн» вбивати невинних людей за національною ознакою.
Таких прикладів чимало.
Пам’ятаємо і світлі сторінки нашої спільної історії, коли ми разом врятували Європу від турецької навали, коли разом громили хижу Москву, коли війська Пілсудського і Петлюри зупинили на Віслі більшовицьку орду та знову врятували Європу від поневолення, коли вояки Армії крайової і Української повстанської армії разом успішно громили російських окупантів.
Українці і поляки каралися в боролися спільно проти комуністичного режиму у сибірських концтаборах.
Нині найкращі сини і дочки України проливають кров у війні з російським агресором «за вашу і нашу свободу», рятуючи Європу і весь цивілізований світ від нової ординської навали. І ми вдячні польському народу, що у цей важкий час він разом з нами, активно підтримує Україну.
Ворожнеча і взаємопоборювання завжди мали трагічні наслідки для обох народів. Через розбрат ми століттями були в московській неволі. Тому нас дуже непокоїть, що польський парламент має намір безпідставно звинуватити українців у «геноциді поляків на Волині», по суті нанести нам удар у спину, коли тисячі українців віддають своє життя на фронті, захищаючи і поляків від російської окупації.
Звертаємося до справжніх польських патріотів – не піддавайтеся на підбурювання путінської агентури. Не ятріть старі рани. Робімо висновки зі складних уроків історії. Якщо не хочемо знову бути у російському ярмі, то мусимо жити у мирі і злагоді, шукати порозуміння, а не розбрату. В ім’я майбутніх поколінь українців і поляків. Прислухаємось до великого поляка Папи Римського Івана-Павла II, який сказав: «Нове тисячоліття вимагає, аби українці і поляки не залишалися у полоні свого сумного минулого, а розглядаючи минулі події у новій перспективі будували краще майбутнє для усіх, що треба поглянути на себе взаємним зором єднання, що нема справедливості без пробачення».
Актуально нині звучать слова з підпільного видання УПА: «Хай живе згода, порозуміння та співпраця українського і польського народів у боротьбі з московським імперіалізмом».
Всеукраїнський Форум громадських організацій
13 липня 2016 р. м. Львів
Суспільно-культурне товариство «Надсяння»
Суспільно-культурне товариство «Любачівщина»
Суспільно-культурне товариство «Холмщина»
Конгрес української інтелігенції
Союз Українок
Спілка політв’язнів України
Всеукраїнська Ліга українських жінок
Всеукраїнське братство ОУН-УПА
Всеукраїнське об’єднання ветеранів
Товариство політв’язнів і репресованих
Українська народна рада
ГО «Святий Юр»
Товариство «Рідна школа»
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
