Чилійський художник Макс Сір у Львові: “Я хочу бути послом української культури у світі”
В епоху глобалізації та стирання меж між «моїм» та «чужим» народне чи національне у мистецтві часто сприймається як щось застаріле… Зважаючи на українські народні мотиви у твоїх картинах, ти все ж таки вважаєш, що це добре, коли сучасне поєднується із минулим?
Так, я вважаю, що збереження «художньої оригінальності» занадто ретроградне. Мистецтво має велику історію, і претензія на те, щоб відмовитися від неї заради задоволення особистого «еґо», не на руку нашому суспільству. Я вважаю, що мистецтво повинно опиратися на основи, на надбання людства впродовж історії, щоб далі мати змогу розвивати їх.
Наше, українське, мистецтво у всіх його проявах часто «звинувачують» у тому, що воно надмірно національне. Цим самим пояснюють його непопулярність у світі. Проте, що може бути менш національним за твори представників латиноамериканського мистецтва, особливо, коли йдеться про «магічний реалізм»? І щоб зрозуміти їх – буде вкрай мало банально вивчити контекст, епоху, в якій написано, і епоху, про яку написано. Тут дійсно потрібно бути жителем тієї країни, з якої походить автор, аби пройнятися повністю створеним. Проте «магічні реалісти» дуже сильно зачитані по всій планеті. І це «надмірно» національне, після «магічного» і «реального» сприймається за найбільшу особливість творів. Наших же саме через те не читають. В чому причина, на твою думку, в такій цікавості до одних і нецікавості до інших?
На мою думку, існує багато факторів, які пояснюють це. Особисто я не думаю, що розмови про вашу країну мають стосунок до вашої популярності у світі. «Говоріть про своє село, і воно буде універсальним», – так якось сказав Толстой. Ти просто повинен робити мистецтво на основі чогось, що ти дійсно знаєш, і бути чесним із собою. Наші душі можуть спілкуватися через мистецтво, незалежно від нашого національного коріння чи тисячі кілометрів, які розділяють нас. Наприклад, твір «Сто років самотності» Ґабрієля Ґарсії Маркеса є таким зачитаним, бо він дуже якісний, що є важливим елементом у літературі. З іншого боку, чи популярність є найважливішим фактором мистецтва? Я думаю, що ні. Багато художників популярні за рахунок потреб ринку. Я вважаю, що ці терміни останнім часом дуже плутають: багато відомих митців тішаться «знаменитістю», за якою нічого не стоїть. Звичайно, не всі вони хороші художники.
Я не думаю, що Україна непопулярна у світі. Хоча я також вважаю дуже несправедливим, що прекрасна українська культура настільки невідома за її межами. І це одна з причин, чому я роблю цю серію картин: я хочу показати їх у світі, я хочу, певним чином, бути послом української культури.
