Як працювали львівські залізниці майже сто років тому: у мережі з’явилися унікальні світлини

Багато українців зараз скаржаться на потяги, комфорт у них та ціни квитків – але їм, на щастя, не доводилося їздити львівськими поїздами майже сто років тому. Ось де дійсно було справжнє пекло – втім, тільки для бідних містян. 

Про особливості подорожей львівською залізницею розповідають у “Фотографіях старого Львова”. 

 Зібрання чиновників та служителі церкви: як виглядали поважні жителі Львівщини у минулому столітті. Фото

Комфорт у потязі

Навіть вісімдесят п’ять років тому потягами користувалися чимало українців, і галичан зокрема, тож поїзди мали бути комфортними – особливо враховуючи той факт, що поїздка могла бути дуже тривалою. Але не завжди пасажири залишалися вдоволеними. 

Потяги поділялися за класами: перший клас – для найбільш заможних верств населення. В таких вагонах дійсно було комфортно – чисті, прибрані місця, навіть перину особисту видавали.

Другий клас був дещо скромнішим, але бильця все ж були оббиті тканиною. А ось третім класом, найдешевшим, подорожували найбідніші львів’яни. В таких вагонах сидіння були дерев’яними і твердими, а подорож перетворювалася на пекло. 

До речі, ще одна цікава особливість тогочасної залізниці – квитки продавали не на конкретний потяг, а на маршрут. Потяги не нумерувалися, а єдині позначки, що були на вагонах, позначали їхній клас. Тож якщо хто-небудь купував квиток на дальній маршрут, то міг сісти у будь-який потяг у відповідному напрямку протягом доби (звичайно, у той клас, за який заплатив). 

Ціни на квитки

Найдешевші квитки, у третьому класі, коштували приблизно 20 злотих. Другий клас – вже вполовину дорожче – за 30 злотих. Ну а якщо пасажир був вже вкрай вибагливим і хотів особливого комфорту, то він міг придбати квиток у перший клас за цілих 50 злотих. 

У вагон з собою можна було пронести багаж до 25 кілограмів; якщо ж валіз було більше, то їх за додаткову плату здавали у багажне відділення. Діти до десяти років могли проїхатися у потязі безкоштовно, а ось старші – вже за половину вартості. Школярі також мали знижку – вони оплачували тільки дві третини вартості квитка, а ось ветерани війни – всього 20%. 

Але такі ціни, навіть на найдешевші квитки, зовсім не були низькими. Скажімо, для того, аби потрапити до Варшави зі Львова вагоном другого класу, кваліфікованому робітнику потрібно було відпрацювати 60 годин! Вчителю або лікареві потрібно було б віддати зарплатню за 2-3 робочі дні, і тільки професорам, суддям чи високопосадовцям поїздка могла обійтися всього одним днем роботи. 

А селяни, які часто наймалися на роботу з заробітком 1 злотий на день, не могли і мріяти про подорожі, навіть кудись недалеко. 

Люксторпеда

З 1936 року у Львові почали курсувати наднові на ті часи потяги – “Люксторпеди”. Таким потягом можна було за високу ціну відносно швидко (80-85 км/год) дістатися Коломиї, Заліщиків, Станіслава, Чорткова чи Тернополя. Розклад потягів намагалися скласти так, щоб вони прибували водночас з варшавськими. 

Але далеко не завжди туристи встигали пересісти з потяга на потяг – багато поїздів, особливо на дальніх маршрутах, запізнювалися щонайменше на 10-20 хвилин, а то й на всі дві години. 

Більше новин про історію Львова

Давнім львів’янам завжди подобалися лижі. У 20 столітті не було чимось дивним побачити людину у місті, яка пересувається саме таким способом. Старі світлини з’явились у мережі.
Зима завжди додає особливого шарму Львову. Зимові пейзажі особливо захоплюють. Лапатий сніг зачаровує. Трішки магії у час, коли йде війна. У мережі з’явилися фото засніженого Львова у 1941 році.