Як створювали одну з перших львівських ІТ-компаній – “ELEKS”
За словами Олексія Скрипника, потім у компанію привели фантастичного девелопера та рідкісного мовчуна Андрія Герасіку. Серед вражаючих досягнень цього працівника історія, коли він за 15 хвилин знайшов нерегулярну помилку в коді, тоді як попередньо планувалось, що на цю роботу буде відведено тиждень часу.
“У 98-му році, фактично, компанія щезла. І я пообіцяв, що ті люди, які зі мною залишаться, стануть співвласниками компанії. У 1999 році до нас прийшов перший закордонний замовник, який називався Макс. Ми написали йому програму для управління школами, а через два місяці з’ясувалося, що Макс – це насправді Радж і він працює на велику за тогочасними мірками софтову компанію. Він зізнався, що ми пишемо код, тому що індуси не пишуть такого, і попросив, щоби ми писали код для нього. З того моменту ми вже упродовж 20 років працюємо з “Eagle Investment Systems”, – розповів Олексій Скрипник.
Під час кризи 98-го року компанія “ELEKS” пішла в аутсорсинг (укр. “підрядництво” – ред.), оскільки “просунуті” системи, які створювали львівські айтішники виявилися нікому не потрібними.
“У нас навіть сталися, як я це називаю, “качелі”, коли ми з суперінтелктуально-навороченого об’єкта реляційних баз даних почали писати абсолютно примітивний код. При чому, у нас ввели навіть такий спеціальний термін “тарасятіна”. Ми це нікому не розказували, особливо, індусам. У нас є такий Тарас Гречин з НУ “Львівська політехніка”, який за два дні міг написати код, котрий потім індуси “розгрібали” років півтора, і ми могли півтора роки на те, що Тарас написав за дві доби, отримувати гроші”, – зізнається Олексій Скрипник.
Окрім цього, одним з найкращих девелоперів очільник компанії називає Олега Деревенка, який зробив рекорд на фірмі: за півтора місяці, за 300 годин повністю переписав систему, яка перед тим писалася 20-ма індусами впродовж 6 років.
“Нам вдавалося тоді набрати команду геніїв, з якої потім вийшов “ELEKS”. На жаль чи на щастя, таких людей є не дуже багато, і потім нам довелось працювати з “нормальними” людьми”, – додав керівник компанії.
Проблема менеджменту і маленьких компаній
Однією з проблем маленьких компаній, створених “гіками” для “гіків”, Олексій Скрипник називає комунікацію та менеджмент, який іде “в комплекті”. Коли компанія розвивається, хочеш того чи ні, а керувати нею потрібно, так само як і розвивати навики менеджменту.
У цьому плані засновник “ELEKS’а” називає гуру менеджменту Іцхака Адізеса. У 2000-х роках зустріч із ним у Львові коштувала шалених 400 доларів, зараз це еквівалент 40 тисячам доларів. Щоб не платити такої суми, молодий на той час бізнесмен Олексій Скрипник вирішив придбати дві книги Адізеса, якими був приємно вражений.
Тоді ж, 2002 року, керівник львівської ІТ-компанії написав свій останній код: він змагався із власним сином, хто швидше напише його курсову роботу. Замість кодування, Олексій Скрипник почав вчитися керувати компаніями. Зараз же, з висоти власного досвіду, він часто консультує маленькі компанії.
“Насправді, від 90-х нічого не змінилося. Більше того, є такий великий секрет: щоби менеджити ІТ-бізнес, треба забути, що це ІТ-бізнес і менеджити його як звичайний бізнес. Як тільки ви будете ставитись до ІТ-бізнесу, як до звичайного бізнесу, ви забудете, що ви унікальні, круті, вмієте писати код, на відміну від інших, і будете розвивати просто бізнес, будете думати про маркетинг, про продажі, про управління кадрами, навчання, розвиток людей, де взяти співробітників, як формувати команду…”, – зауважує Олексій Скрипник.
Зараз у компанію директор “ELEKS’а” старається набирати людей впертих, “неслухняних” і часто – розумніших за нього самого, мовляв, лише на таких можна опертися. Перевіряє це дуже просто – питає, що людина читає.
“У компанії ти завжди повинен мати людей, які не бояться тобі говорити щось погане”, – вважає львів’янин.
Як втримати геніїв у команді?
Директор компанії “ELEKS” переконаний, що втримати геніїв у компанії – важко.
“Є дві проблеми в роботі з дуже талановитими людьми: одна з них – талановиті люди хочуть працювати тільки самі на себе, тому треба в компанії створювати відповідні умови, і давати частину співвласності”, – наголошує Олексій Скрипник.
Сам очільник львівської ІТ-фірми надав співвласність дев’ятьом із десяти перших працівників компанії.
“Є також дуже простий спосіб утримати талановитих людей – мати проекти “mission impossible”. Коли ти реалізуєш такі проекти, яких не робить ніхто, це стає стимулом для багатьох людей”, – вважає засновник “ELEKS’а”.
Читайте також: В урочищі “Голоско” планують збудувати багатоквартирний житловий будинок, – ВІЗУАЛІЗАЦІЯ
Олексій Скрипник також згадує щасливий випадок у 2002-му році, коли інженерів з його компанії відправили до Лас-Вегасу, щоб розробити систему управління театром. Програма мала керувати сімома моторами та чотирма осями, навколо яких кріпився “килим” – технічне пристосування для вистави “Принц і Алладін”. Американці понад півроку не могли змусити його “літати” як слід, а львів’яни вирішили це питання за тиждень.
“Це був проект, про який тільки можна було мріяти і ми отримали його тільки тому, що я послав двох геніальних інженерів, які змогли зробити те, для чого за моїми нинішніми підрахунками, потрібно було людей 15 і пару мільйонів доларів. А тоді ми фактично “на колінці” це зробили й запустили”, – вважає директор компанії “ELEKS”.
Розум та “непідйомні” на перший погляд проекти – це те, чим українці можуть конкурувати з мільйонами програмістів у Індії та Китаї.
Куди зараз рухається ІТ-ринок: аутсорс чи продуктовий?
Попри те, що Китай завжди з певним скепсисом ставився до західних технологій, зараз у них великий відсоток державних університетів дають акцент саме на вивченні штучного інтелекту. Саме це є одним із наразі непрорахованих факторів на ринку, який зупиняє бізнесменів від вкладання грошей у цю сферу.
“Це може виявитися черговою “бульбашкою”, яких я багато пережив, бо “були експертні системи” в середині 80-х, була проблема 2000-го року, потім крах “доткомів”, криза 2009-року, яка також сильно пов’язана з ІТ, хоч і мало хто це розуміє… А зараз, знову ж таки, є багато подібних речей – це технологія блокчейн, яку пхають куди завгодно, і ця ситуація з криптовалютами досить ризикова. Зміна того, що відбувається настільки велика, що передбачити, як поведе себе ринок, досить важко”, – зауважує Олексій Скрипник.
Разом із тим, засновник однієї з перших львівських ІТ-компаній виділяє два фактори, які визначають ринок: 1) усі нові технології мають забагато реклами, особливо “штучний інтелект”, який по факту є технологією Deep Learning, та величезна кількість компаній, що працюють у цьому напрямку, 2) технологія блокчейн.
Читайте також: Сихів планують з’єднати із центром Львова “Зеленою лінією”: що це за проект і навіщо він місту
“У нас з’явилося багато маленьких продуктових компаній. Львів зараз – це “бульйон”, де правильна суміш інгредієнтів: є багато сервісних компаній, є продуктові, є ігрові. Десь років 8 назад у Львові стався “вибух” ігрових студій…”, – пояснює Олексій Скрипник і одразу згадує як десяток років тому молодий львів’янин сам створив гру та заробив на ній свій перший мільйон. Для багатьох людей це стало шоком і прикладом того, що можна власними силами, не вкравши нічого, заробити гроші. Саме це змусило багатьох піти з аутсорсингу й зайнятися продуктовим бізнесом.
Куди рухатись людям, які тільки планують стартувати?
“По-перше, поменше читати Фейсбука. По-друге, побільше вчитися: є достатньо потужних курсів, щоби розібратися в темі. По-третє, найбільш правильна річ – самому сісти й щось зробити, отримати фундаментальне розуміння того, що відбувається в сфері…”, – зауважує Олексій Скрипник.
Новачкам досвідчений айтішник пропонує сідати й робити, і вчитись на власних помилках.
“Не має значення спосіб – беріть, пишіть і робіть. Якщо ви просто почнете робити, то ви отримаєте неправильний результат, але ключове слово – “результат”. Ви спробуєте. І на другий раз ви вже отримаєте досвід, якого у вас не було. Це абсолютно нормальна річ. Головна помилка – це нічого не робити”, – каже директор компанії “ELEKS”.
За словами одного з провідних айтішників Львова, для всіх вихідців з “совка” гостро стоїть проблема псевдоекономії: коли зекономивши 20 доларів, наприклад, на новій техніці, компанія втрачає 1000 доларів на простої, поки цю техніку вибирали. Тож потрібно робити правильні економічні рішення, порівнювати та аналізувати варіанти, не боятись спробувати.
Який найбільший факап і скільки він коштував?
