Ярослав Мартинюк: “До мене подзвонили футбольні менеджери й запропонували варіант з Кіпром”
Вихованець Львівського училища фізичної культури Ярослав Мартинюк (вип.2006р.) з нового сезону буде виступати за кіпрський «Ерміс».
Ярослав Мартинюк – із талановитої плеяди карпатівської молоді, яка так голосно заявила про себе на зламі 2000-х і 2010-х. Залишивши львівський клуб, він встиг пограти за київський Арсенал, білоруський Шахтар (Солігорськ) та узбецький Алмалик. Вчора наш сайт повідомляв, що напівзахисник підписав контракт с клубом кіпрського найвищого дивізіону – Ермісом із міста Арадіппу. Ми звернулися до Мартинюка, щоб дізнатися деталі його переїзду на Кіпр, перші враження від нового клубу та завдання на цей період своєї кар’єри. Розмову Ярослав починав у хорошому настрої, адже вчора відзначився голом у контрольному матчі Ерміса. З привітань з цього приводу ми й почали нашу бесіду.
«ПРОЖИВАЮ ПОКИ У КЛУБНОМУ ОФІСІ»
– Ярославе, то тебе можна вітати з успішним, хай поки й неофіційним, дебютом?
– Так, виграли з рахунком 2:1, і я забив другий, переможний, гол. Після проходу й прострілу флангового захисника я пробив з набігу десь з 11 метрів у ближній кут. Що за суперник? Навіть і не можу сказати точно. Знаю, що місцева команда.
– Ви вже знаходитеся певний час у тренувальному таборі Ерміса. Чим цікава суто футбольна сторона роботи кіпрського клубу?
– По-перше, тут цікаві тренування більш ігрового плану – наближені до європейського стилю. Короткий пас, швидке переміщення, переведення на інший фланг – все в темпі, з хорошою культурою пасу. У футбольному плані тут, на Кіпрі, мені дуже подобається працювати. Тут хороший тренер – Нікос Панайоту, мені подобається його методика гри, він вміє пояснювати, тренувати. Підтримує гравців добре – до кожного підійде, поспілкується, як хороший психолог. Тому на тренування йдеш із хорошим настроєм і працювати хочеться.
– Уже визначилися з позицією, на якій вас будуть використовувати?
– Так, у центрі півзахисту. Це місце для мене звичне, досить цікаво на ньому діяти.
– Нинішній головний тренер Дніпра Дмитро Михайленко, який догравав на Кіпрі, в розмові зі мною сказав таку цікаву річ. Каже: «Якби я раніше на Кіпр потрапив, то, з його полями, до 40 років без травм грав би». Все так?
– Погоджуся. Поля прекрасної якості. Місцеві кажуть, що вони цілий рік такі – тому приїздять команди з інших країн на зимові збори. Бачу, що така якість газонів – заслуга не лише погодних умов. Є багато людей у клубі, які постійно стежать за полями. Тому на них виходити приємно.
– Ваш клуб представляє місто Арадіппу, котре знаходиться поруч із Ларнакою. Умови на рівні, чи у клубів-грандів із столиці Нікосії та інших великих міст все краще?
– Не можу судити про інші клуби. Але у нашого клубу є все необхідне для роботи. Повноцінні тренування, стадіон, нормальні умови для підготовки. Тож нам лишається працювати й покращувати результати Ерміса.
– Проживаєте поки на клубній базі, чи вже зняли собі квартиру?
– Тут у клубному офісі на другому поверсі є кімнати для футболістів, які ще не зняли собі житло. Умови непогані – є телевізор, інтернет. А пізніше уже зніму квартиру, перевезу сім’ю.
«УЗБЕЦЬКИЙ КЛУБ ЛИШИВСЯ МЕНІ ВИНЕН ЩЕ ДЕСЬ ЗА ПІВРОКУ РОБОТИ»
– Ерміс минулого сезону зайняв 12 місце прямо над зоною вильоту. Уже відомо, за що будете боротися наступного сезону?
– Президент сказав, що клуб має боротися за вихід у Лігу Європи. Тож дуже приємно, що Ерміс має серйозні завдання й прагне у єврокубки.
– Це буде у майбутньому, а поки пропоную повернутися трішки назад. Ви уже змінюєте третій закордонний клуб, але якщо раніше це було т.зв. «ближнє зарубіжжя», то тепер – далекий і не надто освоєний українськими футболістами Кіпр. Як з’явився такий екзотичний варіант?
– До мене подзвонили футбольні менеджери й запропонували варіант з Кіпром. Я відразу ж погодився. У мене цього літа навіть не було відпустки – щойно повернувшись з Узбекистану в Україну, дізнався всі деталі й вирушив у Ерміс.
– Переговори й перегляд тривали довго?
– Все вирішилося дуже швидко й без тяганини. Я без перегляду підписав річний контракт, а потім приїхав – і тут на місці ми все остаточно узгодили буквально за два дні.
– Чого чекаєте від кіпріотського періоду? Адже це для вас уже четвертий чемпіонат, і є з чим порівнювати…
– Передовсім, хочеться закріпитися у складі Ерміса – я новачок, тому маю довести свій рівень тренеру й завоювати авторитет одноклубників. Чого чекаю від Кіпру? Хочеться пограти у Європі. Мені імпонують ті цілі, які переслідує клуб, його керівництво і тренерський штаб.
– Солігорський Шахтар – солідний клуб, який бореться за медалі в Білорусі й регулярно бере участь в єврокубках. Чому там надовго не затрималися?
– Важко сказати. Помінявся тренер, бачення нового наставника змінило, можливо, думку про мене. Тому я звідти й пішов.
– Зараз до українського старожила солігорців Старгородського приєднався Рудика, вони вдало стартували в єврокубках. Спогади від Шахтаря хороші? Білоруський футбол в ігровому плані не розчарував?
– Ні, все добре – позитивна команда й люди, які там працюють.
– Узбецький Алмалик – команда, щоб перебути півроку?
– Думаю, що так.
– Чимало наших легіонерів скаржаться на те, що в фінансовому плані узбецькі клуби не завжди виконують обіцяне. Ви з Алмаликом розсталися добре?
– Ні, все саме так, як ви й сказали. Клуб не заплатив мені ще за півроку, але кажуть, що все віддадуть. Чекатимемо…
– Повертатися в Україну не бачили сенсу?
– Ви бачите, що відбувається з нашим чемпіонатом. Навіть таким командам, як Дніпро, важко у фінансовому плані, тож нема нічого дивного, що більшість гравців намагаються з України кудись утекти.
– Якщо не секрет, Білорусь, Узбекистан і Кіпр – на рівні України за фінансовими умовами, чи, може, навіть вище?
– Дивлячись з яким періодом порівнювати… Нині десь навіть перевершують.
– Ваша команда, попри серйозні завдання, у кіпрському футболі має реноме середняка. Вас влаштує, якщо при посередніх виступах все буде нормально у плані зарплати, чи все-таки хочеться й спортивної мотивації?
– Не буду приховувати – я, як футболіст, хочу вдосконалюватися й виконувати високі завдання. Гроші – це дуже важливо, але хочеться добиватися якогось результату. Це ж не ремісництво – коли ти просто заробляєш гроші для своєї сім’ї. Тут є ще й спортивні амбіції, бажання чогось досягнути в своїй футбольній кар’єрі.
«ДУМАЮ, ЩО НОВІ УКРАЇНЦІ ЩЕ ПРИБУВАТИМУТЬ В ЕРМІС Й НА КІПР В ЦІЛОМУ»
– Переглянув на спеціалізованих ресурсах склад не лише Ерміса, а й кіпрських клубів загалом. Побіжно нарахував представників кількох десятків національностей. Загалом, кіпрський чемпіонат вважається найбільш легіонеризованим у Європі – більше 50% іноземних гравців. Оце і є той самий інтернаціонал?
– От саме так! Ми навіть у команді так говоримо, що ми – інтернаціональний колектив. Але команда дружня, всі більш-менш спілкуються англійською. Я також, хоч і недосконало, але розумію цю мову, тож спілкуватися можу нормально.
– Що вам розказували про місцеву лігу? Що знаєте про кіпрський футбол? Мої кілька стереотипів – шалені фани, запекла боротьба кількох грандів і те, що тут періодично збірна України бере участь у зимових турнірах.
– Ще детально з місцевими не спілкувалися – напевно, така розмова ще попереду, буде перед початком сезону. Що я чув про Кіпр? Що тут є такий хороший тенісист, як Маркос Багдатіс. Зараз працюємо в режимі двохразових тренувань, провели вчора спаринг. Ось так потихеньку й знайомлюся з місцевим футболом.
– Ерміс на кіпрському фоні – це звичайний середняк, «скоробагатько» чи, навпаки, досить скромний за можливостями клуб?
– Не знаю, наскільки він багатший чи бідніший від інших, але тут гравці задоволені умовами. Атмосфера така, що колектив хоче значно поліпшити результати.
– Вже зустрічалися з керівництвом?
– Так, мали розмову. Перед зустріччю з президентом клубу мене попередили, що він дуже жорсткий. Але в бесіді він справив дуже приємне враження. Поговорили, посміялися. Показав він мені відео, де записана гра футболістів, які йому подобаються.
– Раз тут все добре, можна очікувати, що ви будете не останнім українцем у цьому клубі й чемпіонаті в цілому?
– Я думаю, що можливий перехід і ще нових українських гравців у цю команду.
– Ну, що ж – побажаємо, щоб медалі й кубки кіпрського футболу нікуди від вас цього сезону не поділися!
– Дуже дякую, будемо старатися.
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
