Колишнi споруди концтабору на Цитаделi та землю бiля них цинiчно розпродують
Пам’ятку нацiонального значення в центрi Львова й далi дерибанять. Мало того, що в корпусах колись сумнозвiсного концтабору “Шталаг 328”, який дiяв на Цитаделi пiд час Другої Свiтової вiйни, у нашi днi мiстяться готель, хiмчистка, ресторан, — тут може з’явитися ще один заклад. I це не музей пам’ятi жертв фашизму, пише газета Експрес.
… Дорогою до Цитаделi розпитую мiсцевих мешканцiв, чи чули вони про продаж тут дiлянок. Люди обурюються, як це можливо — з мiсця масового знищення вiйськовополонених робити розважальний центр? “Тут був концтабiр. А тепер що? Розважаються на мiсцi, де людей катували… Тут щоразу продають дiлянки. Може, знову готель буде чи якийсь нiчний клуб”, — каже лiтня львiв’янка. “А музею тут нема й нiколи не було. Хоч би совiсть мали. Та що там уже говорити, якщо в такий непростий час в однiй з будов на Цитаделi росiйський банк працює”, — додає ще одна панi.
…Попри те, що життя на Цитаделi вирує, тут моторошно. Адже за двадцять метрiв вiд вишуканих парканiв виднiються покинутi цеглянi будинки з гратами… Не уявляю, хто тут хоче купити дiлянку? Та охочi таки є — все ж центр мiста… Навпроти славнозвiсного готелю на однiй будiвлi бачу оголошення про продаж нiбито автомийки. Телефоную. Примiщення продається за трохи бiльше нiж 60 тисяч доларiв. “Пропозицiя актуальна. Площа 90 квадратних метрiв. Мийка не дiє. Тепер там хiмчистка салонiв машин”, — розповiдає власник.
Йду далi. Натрапляю на подiбну дiлянку, яку бачила на сайтi нерухомостi. Хочу оглянути територiю, та охоронець туди не пропускає, мовляв, приватна парковка. Оголошення в iнтернетi було такого змiсту: “Продаж нежитлового примiщення площею 1040 квадратних метрiв, вулиця Грабовського, 11. Вартiсть 12 030 000 гривень або 450 тисяч доларiв. Тип будинку — багатофункцiональний комплекс. Оновлено 24 квiтня”. Цiкавлюся в агента нерухомостi, чи пропозицiя ще актуальна.
“Так, а ще продаються два величезнi ангари, якi розташованi неподалiк. Площа кожного — 520 квадратних метрiв, — розповiдає працiвниця агентства. — Зносити примiщення не можна, адже це пам’ятка архiтектури. А ось перебудовувати, добудувати, використовувати як склад — реально. Також в оренду додається земля, яка, згiдно з документами, перебуває в довiчному користуваннi. За неї треба лише раз на рiк платити податок. Площа — 35 сотих. Вартiсть — 450 тисяч доларiв. Можливий торг”.
Як розповiла консультантка, уже є кiлька клiєнтiв, якi роздумують над купiвлею цих об’єктiв. Крiм того, поряд продається ще один такий же ангар, площею 520 квадратних метрiв, у користування додається 10 — 15 сотих землi. Цiна — 300 тисяч доларiв.
Вiдомо, що на початку 90-х споруди Цитаделi приватизував “Електрон”. Вiдтодi й триває продаж дiлянок рiзним власникам.
“Ця дiлянка, яка на фото, — частина Цитаделi. У цьому нацистському концтаборi загинуло 120 — 180 тисяч людей, — розповiдає Руслан Забiлий, директор Нацiонального музею-меморiалу жертв окупацiйних режимiв “Тюрма на Лонцького”. — Тож продаж будь-яких дiлянок, володiння ними в цьому мiсцi є блюзнiрством. Вважаю, тут має постати музей пам’ятi”.
Та про музей тут нiхто й не говорить. I вже найближчим часом на територiї площею майже 30 гектарiв навiть нiщо не нагадуватиме про фашистський концтабiр i катування в’язнiв. Хiба що залишиться потемнiлий хрест його жертвам серед дерев…
Юлiя ГОЛОДРИГА
