Львів, якого вже немає: у соцмережі містяни поділилися спогадами, яким було місто понад 30 років тому
У спільноті «Так люблю той Львів, що бракує ми слів» опублікували фото Львова 1984 року. Старий «лазівський» автобус на площі Ринок, бордово-жовтий трамвай, які вже багато років не курсують містом, одноманітні, сірі будинки-пам’ятки архітектури і зовсім мало людей. Не кажучи вже про натовпи туристів, повідомляє PRESS-ЦЕНТР.
«Ми знаходимося на площі Ринок зразка 1984 року. Нас сюди притарабанив автобус ЛАЗ-697, аби ми ся роздивили, що тут робиться. Ну, що… німецькі трамваї Gotha везуть пасажирів маршрутами «дев’ять», «два» та «один» за три копійки. Біля міськвиконкому зосередився соцавтопром на чолі з мікроавтобусом РАФ-977 або ЕрАЗ-762 (не розгледіти). Біля «Медичної книги», магазину для «Пілюлькіних» з літературою про те, як проводити тортури за допомогою касторки та бормашин, живуть дві газбульки.
Праворуч від анатомічної літератури є аптека (для тих, кому стало зле після «Медкниги»), цукерки типу «кіс-кіс» для демонтажу пломб, та кабак «Під Левом», де квасять працівники міськвиконкому, куди їх ведуть страждущі та різна наволоч, аби вирішити питання, як завжди, через одне місце.
На ранок виконкомівці та депутати місьради, ймовірно, тиряють гранчаки в «газ бульки», аби ввести поправний коефіцієнт. Тому краще носити зі собою складені пластмасові туристичні скляночки, бо гранчаків тут, як правило, не буває.
На розі з Сербською є овочевий магазин, у якому серед різної гнилі можна придбати слоїк соку, яблучного або томатного. То в принципі аналогічна гниль, лише подана більш естетично.
На розі з Руською – книгарня «Технічна книга» купейного типу для маніяків-збирачів схем телевізорів типу «Електрон», загадкових програмістів на БЭСМ-6 та СМ-4, абстрактних математиків, які цілодобово беруть інтеграли», – йдеться у дописі.
У коментарях львів’яни зазначають, що автор забув про магазин, в якому мололи каву і її фантастичний аромат розносився по всьому центру старовинного Львова. А загалом користувачі соцмережі з ностальгією згадують Львів, якого вже немає, і зізнаються, що живуть у чудовому місті.
