“Маленький Личаків”: музей кам’яних скульптур просто неба за 35 км від Львова, – ФОТО, ВІДЕО
За годину подорожі на авто від Львова, у Миколаївському районі, розташоване невелике село Демня, яке має багату історію та культурну спадщину. Перші поселення тут виникли ще за княжих часів, а перша письмова згадка про Демню зустрічається у документах 1464 року. Крізь усе село протікає річка Зубра, і саме воно славиться народними майстрами по каменю. Журналістка 032.ua побувала у Демні та її околицях і пропонує дізнатися більше про цікавинки “музею кам’яних скульптур просто неба”.
Історичне село
Дослідники історії вказують, що Демня могла належати до князівських маєтків, а потім була частиною володінь польських королів. Село пережило татаро-монгольські навали у 17 столітті, нашестя сарани у 18 столітті, польсько-українські бої та багато інших злиднів. Попри це, місцеві мешканці продовжували займатися ремеслом: Демня здавна славилася виплавкою заліза та роботою по каменю. Більшість селян були самоуками, але це не заважало їм “видобувати” шедеври з вапняку. Найвідоміші родини місцевих скульпторів – Верещинські, Дзиндри, Лавренціви, Петриці, Яніви та інші.
Жителі Демні дуже пишаються своїми майстрами. Особливо відзначають пам’ятник Тарасові Шевченку в центрі села та місцевий цвинтар, який сміливо можна назвати “маленьким Личаковом”. Майже кожна могила прикрашена кам’яними скульптурами і хрестами ручної роботи, а кожна сім’я майстрів має свою техніку роботи. Керівництво села і Тростянецької ОТГ, в яку воно входить, дуже хотіли би тут офіційно створити музей кам’яних скульптур просто неба. Зараз на створення музею та відновлення місцевого костелу шукають фінансування.
Щодо цвинтаря, то особливо цікавою є його стара частина, якій уже майже 200 років – заклали його ще 1834 року. Одразу при вході можна помітити гробівець зі скульптурами у нішах. Кожен хрест унікальний: тут є традиція прикрашати його виноградною лозою, березовим або дубовим листям з каменю.
Оскільки місцева церква носить ім’я святого Миколая, то й на цвинтарі його окремо вшановують. Зі статуї Миколая на цвинтарі завжди починають усі поминальні служби у селі. На цьому ж некрополі похований український захисник – “кіборг” Любомир Подфедько, який загинув при обороні Донецького аеропорту у січні 2015 року. Тут також є окрема скульптура захисникам України, збереглася і фігура Лазаря на могилі матері братів Дзиндр, яку Михайло Дзиндра створив, коли йому було лише 13 років, хоч і з допомогою брата.
Пам’ятник Шевченкові в Демні, фото 032.ua
Директорка Народного дому с. Демня Світлана Сеньків розповіла, що ідея встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку виникла ще у 1930-х роках у місцевого мешканця Андрія Стойка та пароха Леоніда Щирби. Але розпочалася Друга світова війна, й задум відклали до кращих часів. Уже 1980 року Євген Дзиндра запропонував встановити у цьому місці погруддя Кобзаря як подарунок рідному селу. Радянська влада тривалий час не давала на це згоди, тож скульптор помер, так і не здійснивши задуманого. Справу брата завершив Степан Дзиндра зі своїм зятем Петром і архітектором Олександром Яремою за 5 років по тому. Дуже довго громада села намагалася отримати дозвіл на встановлення пам’ятника, і врешті Кобзар з’явився у Демні. Макет пам’ятника розробили брати Дзиндри, а саму скульптуру – брати Верещинські, постамент – Степан Одноріг. Урочисте відкриття та освячення пам’ятника Шевченкові відбулося 26 серпня 1990 року за участі місцевої громади та гостей з навколишніх міст і сіл.
Сакральні споруди
У Демні є діюча церква Святого Миколая УГКЦ, яка існує тут ще з 1878 року та бачила цісаря Франца Йосифа. Про його візит на ці території нагадує і напис на кам’яній арці при вході в церкву – на пам’ять про 60-літнє панування монарха. Отець Степан Цихуляк згадує, що в часи війни 1914 року частину церкви зруйнували.1925 року будівлю відновили, про що нагадує кусочок від одного зі снарядів та скульптурна група “Несення хреста”.
Дружина графа Скарбека часто приїжджала сповідатися до Демні, а на празник “фондувала торт фільваркові”. У травні 1892 року тут була велика Місія – упродовж тижня приймали 10 тисяч людей. А 1934 року у місцевій церкві побували василіяни.
Серед інших сакральних споруд – закинутий костел Матері Божої Ченстоховської, споруджений 1913 року. У повоєнні часи радянська влада перетворила його в колгоспні склади, пізніше – у шкільний спортзал, а з 1989 року він стоїть напівзруйнований. Хоч і зберігся непогано. Нещодавно представники Першого театру та проєкту “Під Зорею Пінзеля” привертали увагу до потреби збереження пам’ятки показом вистави Pentecost. Потенційно, костел у Демні як і саме село може стати туристично привабливим місцем, де розташовані пам’ятки. Неподалік від села є кар’єр, з якого колись брали камінь для будівництва храмі Анни і Єлизавети у Львові. Між Демнею та Закладом був похований відомий меценат граф Скарбек, який спорудив тут цілий замок, де піклувалися про сиріт, знедолених та працівників театру на пенсії. Місцева влада планує залучити кошти на відновлення пам’ятки архітектури, облаштування у ній мистецького центру та організувати тут Фестиваль забутих п’єс.
Усипальниця графа Скарбека
Мало кому відомо, але граф Станіслав Скарбек, похований у окремій каплиці поблизу села Демня. Тут він володів землями та звів величезний замок – “Заклад”. 1846 року він заснував Пенсійну фундацію для акторів, режисерів і співаків. Але до відкриття “Закладу” не дожив, хоч його інвестиція дозволила відкрити притулок для сиріт і убогих з усієї Галичини. Тут же могли знайти опіку й працівники театру на пенсії, яких до кінця життя повністю забезпечували.
Житель села Заклад і депутат Тростянецької ОТГ Ігор Соснило розповідає, що граф Скарбек найбільш відомий як меценат колись найбільшого за площею театру Європи та третього за кількістю глядачів – нині це театр ім. Марії Заньковецької у Львові. Ще при житті він задумав збудувати сиротинець. Перед смертю, усі свої статки та маєтки від заповів на цей заклад – близько 30 тис. га землі, 28 сіл, 3 містечка.
Його поховали на Личаківському цвинтарі, але 1888 року, після будівництва Закладу, згідно із заповітом графа, його перепоховали у персональній усипальниці біля Демні. Де він упокоївся аж до 1939 року, коли настав “Золотий вересень” і радянські “визволителі” розграбували та знищили усипальницю, спаплюжили могили довкола, а кілька сотень людей – 250 хлопців, 150 дівчат і 60 літніх людей – вигнали з притулку, останки графа викинули. Дограбували могили 1945 року, коли шукали золото, але нічого не знайшли, оскільки на цьому цвинтарі хоронили в основному бідняків.
Зараз каплиця Скарбека напівзруйнована та без даху, стоїть забута посеред лісу разом із закинутим цвинтарем. Місцеві мешканці потрохи намагаються відновити і каплицю, і цвинтар, власними силами розчищають територію, а також залучають кошти для відновлення надгробків і самої усипальниці. Підозрюють, що дах впав 2009 року, коли довкола розчистили ліс і утворився протяг, згодом вандали тут розікрали металеві решітки з могил.
Проєктний менеджер із Тростянецької ОТГ Михайло Цихуляк розповів, що за підтримки товариства “Магурич”, яке відповідає за відновлення польських цвинтарів, вдалося сюди залучити кошти польського міністерства. У зв’язку з пандемією коронавірусу, роботи не змогли почати як задумувалося, але відновлення надгробків доручили демнянським майстрам. Проєктанти також мають оглянути територію та сформувати кошторис. Попередньо планують усі надгробки “підняти” на спеціальну опалубку й подбати про благоустрій, а також “законсервувати” каплицю – на все потрібно близько 6 млн грн.
Сам цвинтар біля усипальниці, згідно зі старими фотографіями, став останнім прихистком для воєнних маршалів та людей, які обслуговували притулок Скарбека. Один із надгробків має “дзеркальний” напис. Усього тут – понад 100 поховань, але усі їх зберегти не вдасться: багато з них сильно постраждали під час радянських набігів, коли із могил поспилювали всі хрести. Польські дослідники кажуть, що це була поширена практика у “червоній” армії, тож їх можна знайти у радіусі 200 метрів від цвинтаря. Пошуками планують зайнятися наступного року.
“Заклад” Скарбека
І найбільш видовищна місцина – це ландшафтний парк і пам’ятка архітектури місцевого значення – замок “Заклад” графа Скарбека. Палац збудували за проєктом його австрійської резиденції у Нусдорфі. Стриманий стиль вражає своєю величчю: будівля розташована у формі літери “П” та має посередині три поверхи, а з боків – по чотири, а також 5-поверхові стилізовані башти.
Із 1840 року Станіслав Скарбек вирішив закласти тут “Доброчинний інститут для сиріт та убогих”, на спорудження якого отримав дозвіл 1843 року. Тоді ж меценат заповів майже усе своє майно на його будівництво та діяльність, хоч і до відкриття не дожив – помер 1848 року. А “Заклад” відкрили аж 1888 року. Втім, воля Скарбека була виконана – тут знайшли прихисток діти з усієї Галичини. Навчання велося польською мовою та з нахилом до католицизму. Дівчат навчали домашнім справам, а хлопців – ремеслу.
Доброчинний заклад у цьому місці проіснував до кінця Першої світової війни. Під час визвольних змагань, полк Будьонного тут спалив книгозбірню, розікрав цінності й понищив майно. У часи Другої світової війни постраждав головний корпус будівлі, який потім довелося відновлювати. Радянська влада поселяла тут військовополонених, які будували цементно-гірничий комбінат у Розвадові.
Із 1965 року – запрацювала Львівська обласна психіатрична лікарня “Заклад”, яка існує й донині. Як розповів директор медичної установи Юрій Шипов, на базі лікарні функціонує 10 відділень, є стаціонар на 415 ліжок. Окраса території – ландшафтний парк, невелике озеро та декоративне тюльпанове дерево. До 230-річчя з дня народження фундатора закладу при вході у лікарню встановили пам’ятну інформаційну таблицю з родинним гербом Скарбека.
У приміщенні діє невеликий краєзнавчий музей “Заклад”, де зберігають інформацію про самого графа, про заснування сиротинця та відомих історичних осіб, які тут бували чи сприяли його розвитку. Зокрема, 1880 року сюди прибув сам цісар Франц Йосиф, який доїхав потягом до Розвадова, а потім його доставили каретою до сиротинця. У 1888 року на роботу в “Заклад” взяли молодого Дениса Січинського, який навчав вихованців грі на музичних інструментах і заснував тут духовий оркестр, де був капельмейстром.
Представники Тростянецької ОТГ розповідають, що у найближчих планах – створення туристичних маршрутів цікавими місцями об’єднаної громади за грантові кошти. Планують створити чотири маршрути, один із яких проходитиме “місцями Скарбека” у Миколаївському районі. Біля кожної локації встановлять відповідне ознакування та інформаційні стенди.
