Різанина у психлікарні

18.08.2017 09:55

30-річного психічно хворого пацієнта, який захопив 76 заручників, а перед тим по-звірячому розправився з батьком, суд напередодні відпустив  додому

Від трагедії, яка сталася у Львові, у відомій психіатричній лікарні на Кульпарківській, досі кров холоне в жилах. Як таке могло статися, що пацієнт, який жорстоко убив батька, завдавши 72 ножові рани, опинився в лікарні зі звичайним режимом утримання і його навіть відпустили додому?

Ось він в один з цих літніх задушливих вечорів і взяв в заручники 76 душевнохворих, забарикадувався і влаштував справжню різанину. Розбив вікно у палаті, трощив меблі та скалічив 14 осіб, з них п’ятеро — поліцейські.

 Не пив, не курив, спорт і дівчат любив

…30-річний Дмитро жив разом з матір’ю у Львові. П’ять років тому холоднокровно вбив свого батька. Спершу гамселив руками, ногами, а потім різав та колов ножами. Це було звіряче вбивство, на тілі нещасного не залишилося живого місця… Опісля, замість в’язниці чи бодай психіатричного закладу із суворим режимом, він опинився у звичайній психіатричній лікарні. А більше місяця тому, рішенням суду, його відпустили додому, себто на амбулаторне лікування.

Жителі вулиці Грінченка, де мешкав Дмитро, отетеріли від цієї звістки. Про повернення “різника” знали всі.

…На годиннику 10.00. На вулиці Грінченка, 12, тихо. Люди мовчки поспішають на роботу, йдуть, озираючись. Двірничка саме замітає

вулицю. 

“Це тут жив психічнохворий, якай захопив лікарню?” — питаю. Вона одразу розуміє, про що мова, і підтверджує, що з місцем я не помилилася. — Так, той вар’ят, який убив батька, жив саме тут. На першому поверсі квартира, а ось і їхній балкон, — вказує рукою. — Останні кілька тижнів Дмитро сидів ось за цим столиком, неподалік дитячого майданчика. Просто сидів, лише зрідка перегукуючись з пенсіонерками. До того як зарізав батька, щоранку його бачила. Займався спортом, бігав, присідав, а я поруч замітала. Боже святий, так міг і мене зарізати”.

…Проходжу повз квартиру різника. Тут він і вкоротив віку батькові. Сусіди кажуть, що матері не бачили вже днів зо три.

“Знали, хто він, і знали, що він вже на волі. Як це почули, то місця собі не знаходили. Як же можна було його відпустити додому? — обурюється сусідка з вищих поверхів. — Знаю його з дитинства. Завжди був гіперактивний і нервовий. Мав дівчину. А потім раптом з’їхав з глузду і тоді жорстоко вбив батька. Коли повернувся з психлікарні, мав дивний вигляд. Оминали його десятими дорогами. А якби йому щось у голову стрілило? Коли моя донька виходила з будинку, то просила її, щоб сповістила, що вже на вулиці. Боялась, що з під’їзду не вийде”.

За словами мешканців, Дмитро має одруженого брата.

“А мама, як мама, стояла за свою дитину горою. Тому й не відпускала в лікарню. Та щось у його поведінці її насторожило. Що саме — не знаємо, мало спілкувалися”, — додає жінка.

“До історії з батьком знала його як спортивного хлопця — не пив, не курив, не влаштовував гулянок, — каже ще одна Дмитрова сусідка. — А тоді, коли вбив батька, ніби якийсь злий дух у нього вселився”.

Сусіди розповідають, що з батьком вони не ладнали. Того трагічного дня посварилися, бо тато ніби щось йому забороняв. Дмитро розлютився. Напав на батька, а потім голий утік з квартири. Згодом повернувся, попросив у сусідки чаю, а тоді вже його забрала поліція.

“Нащо ж таких випускати? А нащо тримати там, де інші люди лікуються? Що, знову все гроші вирішують?” — лементує мешканка цієї вулиці Галина.

Пацієнте, додому!

За вбивство батька Дмитра мали відправити у психіатричну лікарню із суворим наглядом у Дніпро. Із судових документів відомо, що в нього хронічне психічне захворюванням у формі параноїдної шизофренії. Однак апеляційний суд залишив його на примусовому лікуванні у Львові.

“Пацієнт лікувався у нас періодично ще з 2008 року. А примусово, згідно з рішенням суду, з 2013-го по 2017 рік, — розповідає Олександр Губар, в. о. головного лікаря Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні. — Із лікарні виписаний приблизно півтора місяця тому. Перед цим лікарсько-консультативна комісія оглянула пацієнта, зафіксувала його стан і передала документи до суду. Рішенням суду йому змінено вид надання примусового лікування зі стаціонарного на амбулаторне”.

Однак поліпшення стану здоров’я цього пацієнта тривало недовго. І ось днями мати Дмитра викликала “швидку”. Його госпіталізували. Але це чоловіку не сподобалося. Близько 19.00 він почав поводитися неадекватно. Спершу йому не сподобалося відділення, у якому перебував, потім відмовлявся від ін’єкцій. Коли почав виявляти агресію, медики викликали поліцію. А Дмитро тим часом забарикадувався, взявши в заручники 76 пацієнтів.

Спершу правоохоронці заспокоювали чоловіка словами. Коли ж почули крик хворих, узяли двері штурмом. У приміщенні — калюжі крові, люди не розуміли, що коїться. Була паніка. Аби вгамувати “різника”, правоохоронці застосували сльозогінний газ. Поранення зазнали 14 осіб. Комусь Дмитро порізав шию, комусь — живіт, спину. Кидався й на патрульних. 

 Багато запитань — мало відповідей

Багатьох цікавить, чому ж такого небезпечного пацієнта лікували в загальній палаті?

“Він перебував у загальнопсихіатричному відділенні — таких тут 22. Інших відділень у цій установі просто немає! — каже керівник закладу. –

Жодних спеціалізованих приміщень, крім відділення судово-психіатричної експертизи, нема. А туди людина може потрапити лише за рішенням суду.  Юридичних підстав поміщати туди цього хворого ми не мали. Тож госпіталізували його на загальних підставах. У цій ситуації винна системна криза в нашій медицині, зокрема, у психіатричній галузі. У загальнопсихіатричних установах жодної додаткової охорони не передбачено, працює лише медичний персонал…”

Згідно з рішенням суду, нападник тепер перебуває в судово-психіатричному відділенні №5, на території психіатричної лікарні. Це, можна сказати, тюремний блок. Його тримають під вартою. Там пробуде щонайменше 21 день, доки  проведуть усі експертизи.

…Хто знає, як воно було насправді. Можливо, декілька років тому Дмитра “зробили” психічнохворим, щоб він уник в’язниці. Але чому після того, як зарізав батька, перебував у цій лікарні, а не в закладі із суворим наглядом?  Чому лікувався разом з іншими пацієнтами, хоча становив небезпеку їхньому життю? Чому не застосували транквілізаторів, які б вгамували неадекватного молодика?

Тим часом у психіатричній лікарні триває службова перевірка. Персоналові дано вказівку написати пояснювальні записки, які долучать до

матеріалів справи. Деталі будуть відомі згодом.

Суспільство вимагає справедливого і чесного розслідування цієї справи.

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter