Розповіли історію миргородської калюжі
Калюжа існувала в Миргороді з давніх часів. Саме про неї Микола Гоголь писав наступне: «Чудный город Миргород! Каких в нем нет строений!.. Если будете подходить к площади, то, верно, на время остановитесь полюбоваться видом: на ней находится лужа, удивительная лужа! единственная, какую только вам удавалось когда видеть! Она занимает почти всю площадь. Прекрасная лужа! Домы и домики, которые издали можно принять за копны сена, обступивши вокруг, дивятся красоте ее». Калюжа утворювалась під час весняного паводку від стику з річкою. Влітку, коли вода спадала, ту калюжу відділяли від річки підвищення, і застояна вода надовго залишалась широким розливом у центрі міста, досаждаючи миргородцям своїми «ароматами», кваканням жаб і комарами. Відомо про боротьбу жителів Миргорода з калюжею. Так, художник, мистецтвознавець, етнограф і громадський діяч Опанас Сластьон разом з письменником Володимир Короленко, який був у нього у 1900 році в гостях, задумали ліквідувати сумно знамениту калюжу. Обидва діячі зустрілися з «громадою». Літні миргородці розповіли, що на початку ХІХ ст. на місці стику калюжі з річкою був водяний млин. Коли обстежили місцину, виявили у воді біля берега залишки цього млина – кам’яну брилу, палі, яму для млинового колеса і штучне русло, яке йшло метрів на двісті в напрямку до собору. У цій водоймі й накопичувалась вода: паводкові залишки, дощові стоки з вулиць Сорочинської й Гоголівської. Миргородська громада підтримала ідею Сластьона й Короленка щодо ліквідації калюжі. Управа виділила кошти для підняття лівого берега Хоролу в тому місці, де калюжа з’єднувалася з річкою, щоб навесні паводкові води не йшли до центру міста. Створилась ціла група добровольців для роботи над осушенням калюжі. Восени, коли рукави водойми підсохли, через них було прокладено гатку. Вона з’єднала собою навпростець дві вулиці – Сорочинську та Гоголівську – і проходила від Гоголівської вулиці прямо до собору. Локалізована калюжа значно зменшилась у розмірі. Колишні її рукави за гаткою поступово висохли, і невдовзі на цьому місці було розпочато будівництво двоповерхового приміщення міської управи (нині будинок районної державної адміністрації) з сараями й конюшнями у дворі за ним. Осушення калюжі дало додаткові площі для забудови, і на Гоголівській вулиці було споруджено друкарню й кінотеатр-ілюзіон. Поверху гатки проклали ширшу дорогу, яка вела прямо до входу в собор, ця дорога збереглась і сьогодні. Опанас Сластьон організував добровольців і учнів художньо-промислової школи, які з обох боків обсадили цю дорогу стрункими тополями. Одночасно з забудовою району, водойму калюжі поступово все більше засипали, вирівнювали. Центр міста дуже перемінився на краще.
Знайшли орфографічну помилку? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter 
Loading…
