“У нас забули, що шахи — інтелект нації”
Провідні українські шахісти б’ють на сполох
Вони просять владу звернути увагу на цей вид спорту, бо самостійно триматися на високому світовому рівні стає щораз важче.
Найкращі українські шахісти — Павло Ельянов, Андрій Волокітін, сестри Музичук, заручившись підтримкою великого прихильника шахів Святослава Вакарчука, написали голові Верховної Ради колективного листа, пише газета “Експрес”.
Що саме змусило їх зробити це?
— У 2012 році Кабмін прийняв програма розвитку шахів “Інтелект нації”. Там чітко, за пунктами було розписано, як цей вид спорту має розвиватися в Україні. Це була загальнонаціональна програма із системним підходом, яка передбачала обов’язкові уроки шахів у школах, шахові гуртки у дитсадках — і так аж до національної збірної. Але у 2014 році через кризу й відомі сумні події цю програму згорнули.
Тому ми вирішили звернутися до голови Верховної Ради пана Парубія з відкритим листом, у якому закликаємо поновити цю програму. Чому саме тепер? Бо шахи, які приносять нашій державі чимало перемог на міжнародному рівні, просто загнивають. Проблем направду багато. Власне, з усіх регіонів країни лише Львів ще підтримує цю програму, і діти масово займаються шахами. В інших областях все зупинилося. Це якщо говорити про юнацький рівень.
Перша ж команда країни теж перебуває не в найкращих умовах. Судіть самі. На базі в Кончі-Заспі, коли ми готувалися до
Всесвітньої шахової олімпіади, на харчування нам було передбачено 100 гривень на день. Ну як за такі гроші можна прохарчувати, скажімо, 120-кілограмовго Антона Коробова (усміхається). Тим часом представники інших видів спорту отримували, якщо не помиляюсь, по 360 гривень на день.
Далі більше. На чемпіонат Європи до Косова я їздив за власні гроші. Нам пояснили, що Косово — невизнана в нас республіка і жодних грошей на поїздку туди не дадуть. Але ж не дали їх і на виїзд до Франції, до Німеччини. У підсумку на поїздку до Косова я витратив тисячу євро, до Франції й Німеччини — близько двох тисяч власних заощаджень.
Дехто дивується, для чого шахістам гроші на підготовку. Поясню це на власному прикладі. Нещодавно замовив з Канади потужний ноутбук, призначений для шахових програм. Його ціна — чотири тисячі доларів. Щоб підготуватися до Кубка світу, я найняв помічником професіонального тренера-гросмейстерам. Це сильний фахівець, він дуже допоміг мені, але за роботу йому довелось заплатити декілька тисяч.
А тепер подивімося на Туреччину, яка взагалі нічого вагомого у шахах не виграє. Там кожен гравець збірної в разі потреби звертається куди слід і йому оплачують проїзд, проживання і харчування на зборах, оплачують весь побут тренера, якого він вкаже, плюс платять цьому тренеру за роботу. Про виїзди на змагання я взагалі мовчу — повний пансіон для спортсмена і тренера.
У Росії шахи вже прирівняли до олімпійських видів спорту. Що це їм дало? По-перше, нормальні умови для підготовки, оплачені й регулярні збори. По-друге, олімпійські премії за виграні медалі. У Вірменії та Азербайджані розуміють, що шахи — це інтелект нації. Там у школах вони спорт номер один. Масовість неймовірна. І маєте: вірмени — триразові олімпійські чемпіони. Але найважливіше, що діти у школі працюють над своїм інтелектом.
У нас все тримається на самих гросмейстерах, а в дитячих шахах — на батьках. І, попри такі умови, нам ще якось вдається перебувати в еліті світових шахів!
Андрій ВОЛОКІТІН, чемпіон та віце-чемпіон шахової Олімпіади, дворазовий чемпіон України, міжнародний гросмейстр.
