Застуда косить усіх: Студенти потерпають від економії тепла у гуртожитках
До мешканцiв гуртожиткiв зима прийшла до хати в буквальному сенсi. Влiтку гнилi вiкна студенти жартiвливо сприймали як засоби вентиляцiї. Та взимку всiм стало не до смiху: температура в кiмнатах подекуди 10 градусiв вище вiд нуля…
…Заходжу до четвертого гуртожитку Нацiонального унiверситету “Львiвська полiтехнiка”. Повз мене коридором проходить дiвчина, закутана в ковдру. Такий домашнiй гардероб звичний для тутешнiх мешканцiв. “У нас у кiмнатi зараз 10 градусiв тепла. А це ще мороз несильний, — розповiдає Експресу другокурсниця Мирослава. — Моє лiжко ще й бiля вiкна — вночi з нього здуває!”.
Заходжу до цiєї кiмнати. Пiдходжу ближче до вiкна. Щiлини в його гнилiй рамi студентки дбайливо заклеїли. Але не допомогло — з них сифонить холод. Пiд вiкном — ледь тепла батарея. “Ще висушити шкарпетки вона може, але зiгрiти кiмнату — аж нiяк”, — скаржиться сусiдка Мирослави, Надiя. Купити обiгрiвач до кiмнати — не можна. Правила пожежної безпеки гуртожитку забороняють студентам користуватись електроприладами.
“Спимо одягнутi як капуста: теплi шкарпетки, штани, футболка, кофта. Зверху плед i ковдра, — розповiдає Василь, ще один мешканець. — Хвороби косять одного за одним. Вже двоє моїх сусiдiв застудились. Я ось сьогоднi теж вiдчуваю, що горло починає болiти. I це при тому, що цього року ми ще й почали платити майже на сто гривень бiльше за мiсяць проживання в гуртожитку — 301 гривню. I для чого? Все одно в сильний мороз ходимо до друзiв ночувати”.
Виходжу в коридор i розумiю, що в кiмнатах ще порiвняно тепло. Там хоч люди своїм подихом трошки нагрiвають повiтря. Пiдходжу до батареї, торкаюсь i аж вiдсахуюсь. Холодна! Зовсiм! Навiть без натяку на опалення.
Вирiшую проiнспектувати помешкання для студентiв i в ЛНУ iменi Iвана Франка. Ззовнi будiвля на вигляд дещо краща — хоч євровiкна де-не-де виднiються. Всерединi температура в порiвняннi з тiєю, що на вулицi, значно вища. Та приємне враження розвiнчує перша ж житлова кiмната. Тут є вихiд на балкон. Проте дверi до нього, здається, пропускають бiльше холоду, нiж утримують. Рятуючись вiд протягiв, дiвчата позасовували в дiри ганчiр’я та рушники.
“Сьогоднi вночi я ду-у-у-же змерзла, хоч i одягнулась, як на вулицю, — розповiдає Олександра, мешканка кiмнати. — Хворiти аж нiяк не хочеться. За теперiшнiх цiн менi й стипендiї не вистачить полiкуватись як слiд…”
Iнна КУЧЕР
