Донька загиблого бійця з Луганщини підняла державний прапор у Львові
Львів – Сьогодні міста і села майорять синьо-жовтими стягами. Адже 23 серпня – День прапора, який в державі вшановують увісімнадцяте. Але важливим символом з глибоким змістом для більшості громадян він став на Революції гідності і на Донбасі, у зоні бойових дій. Український прапор з нагоди свята у Львові підняла семирічна дівчинка з Сєвєродонецька Луганської області.
Надія Гуртяк із донечкою Ангеліною – вперше у Львові. Те, що дитину запросили підняти український прапор із нагоди свята, Надія вважає за честь, але передусім заслугою чоловіка – Юрія Гуртяка, який загинув у зоні бойових дій.
Гордість у мене за доньку, але це все завдяки чоловіку. Якби не він своїми заслугами на війні, то навряд би це було. Вона вдруге піднімає прапор
«Гордість у мене за доньку, але це все завдяки чоловіку. Якби не він своїми заслугами на війні, то навряд би це було. Вона вдруге піднімає прапор. Минулого року – в Сєверодонецьку, а сьогодні – у Львові. Раді», – говорить Надія Гуртяк.
Жінка і її семирічна донька не багатослівні. Вони досі не можуть оговтатись від втрати чоловіка і батька – Юрія Гуртяка. Він був активною людиною, брав участь у Євромайдані, був серед тих, хто на Луганщині створив Самооборону. Навесні 2014 року, коли почались бойові дії на Донбасі, одразу пішов добровольцем у батальйон «Айдар».
Він вважав, що на його землю прийшли і треба визволяти. Пішов захищати сім’ю
«Відмовляла, але у нього характер, як вирішив, так і буде. Він два роки служив, просила, давай додому на рік. Він вважав, що на його землю прийшли і треба визволяти. Пішов захищати сім’ю, хто, як не я….», – розповіла про мотивацію чоловіка дружина.
Прапор переосмислили за останні роки
Юрій був чемпіоном світу з тайського боксу, відтак взяв псевдо «Таєць». Був командиром, розвідником, гранатометником, стрільцем. 11 липня 2016 року під час виконання бойового завдання підірвався на міні. Донька донині важко переживає смерть тата, воліє не говорити про це. Дуже любить малювати, зазвичай на патріотичну тематику, у її малюнках багато синього і жовтого кольорів. Надія зберігає речі чоловіка – український прапор, нагороди. Він не лише нагороджений орденом Богдана Хмельницького, але і визнаний Народним героєм України. Таке почесне звання – і в Тимура Баротова, теж добровольця «Айдару». Тимур – підполковник Військово-морських сил України, але після анексії Криму виїхав у Львів і пішов служити як солдат, був поранений. Тимур зберігає український прапор, з яким пройшов передову. Для нього синьо-жовтий стяг є символом державності, українськості. І таке ставлення до прапора сформувалось за останні роки.
У 2014 році, коли починалась війна, добровольці всі мали прапори. Це була не лише ознака держави, а побратимства, своєрідний талісман захисту
«У 2014 році, коли починалась війна, добровольці всі мали прапори, вони були на техніці. Це була не лише ознака держави, а побратимства, своєрідний талісман захисту, як амулет. Бо ми бачили, хто за нами стоїть. Державний прапор для нас дуже важливий. Кожен мав бойовий прапор, там хлопці ставили підписи і його бережуть», – каже Тимур Баротов.
Військовослужбовці другий рік поспіль приносять на вшанування Дня прапора у Львові свої стяги, з якими пройшли бої, на яких є сліди від куль, крові, підписи їхніх побратимів, дехто і загинув.
Вперше офіційно визнано синьо-жовтий як стяг українського народу 22 березня 1918 року, коли Центральна Рада затвердила поєднання цих двох кольорів як прапора Української Народної Республіки. Втім, історики наголошують, що українці в Австрійській імперії у середині ХІХ століття виступали з синьо-жовтим стягом. Синьо-жовтий став державним прапором України у вересні 1991-го.
