Лікарня чи витверезник. Що робити з п’яними на вулицях Львова

logo
187950_likarnja_chi_vitvereznik_wo_robiti_z_p_ja.jpeg


Поліція виступає за відродження витверезників, однак існує чимало юридичних застережень щодо діяльності таких закладів.Фото ілюстративне: Львівська пошта

Фото ілюстративне: Львівська пошта

Людина, яка лежить без свідомості на вулиці, на жаль, не є чимось унікальним для Львова чи інших великих міст України. Що мають робити інші люди, коли стикаються з такими випадками? Куди звертатися і до кого апелювати, адже найперше і найпоширеніше пояснення – це п’яниця і хай проспиться – може бути помилковим, а людині потрібна негайна допомога. Очевидні відповіді – швидка допомога чи поліція, але просто все лише в теорії, пише журналіст Тарас Базюк.

Нещодавно львів’янин Сашко Горонді був учасником подібного випадку. Працівники швидкої, яких він викликав на місце, за його словами, насварили заявника за такий виклик, бо жінка була нетвереза і максимум потребувала проспатися та чогось на кшталт пігулок від похмілля. 

З одного боку, медиків зі «швидкої» зрозуміти можна, адже у Львові ситуація з цією службою доволі непроста. Машин замало, викликів багато, тож люди, які приїхали допомогти п’яниці, можуть і таким чином зреагувати на виклик, адже розуміють, що не поїхали в інше місце, де допомога медиків була більше потрібна, а може, й життєво необхідна.

Однак просто так проходити повз безпомічну людину, яка лежить на тротуарі чи на лавці, також не годиться – її можуть пограбувати чи завдати тілесних ушкоджень. Звичайно, перша реакція на таке буде в стилі «сам дурень». Мовляв, не треба було напиватися до такого стану, щоби втрачати людську подобу.  І це також правда, але частково. Інша річ – більшість із нас на підсвідомому рівні намагається уникати таких ситуацій, бо ж «цацкатися» з п’яним справа здебільшого невдячна – можна й на горіхи отримати за перервану нірвану або вислухати купу нецензурщини за порив стати добрим самаритянином.

Очевидно, що ситуація потребує врегулювання на рівні держави, бодай з огляду на те, що в Україні один з найвищих у світі показників споживання алкоголю.   

Представники МВС України неодноразово заявляли, що варто було би відновити роботу витверезників, закритих у 1999 році. Бо везти п’яниць до лікарень часом небезпечно – пацієнт під дією алкоголю може влаштувати дебош у медзакладі і завдати шкоди персоналові, а у витверезнику його приведуть до тями і не дадуть побуянити. Заодно й вулиці стануть чистіші від пияків.

Але це також лише одна сторона медалі. Бо витверезники закрили з кількох причин. Передовсім, йшлося про дуже сумнівні з точки зору закону підстави утримувати особу в такому закладі. З іншого боку,  деякі працівники міліції та персоналу витверезників перетворили надання соціальної допомоги в дохідний бізнес – визначення того, хто потребував допомоги у витверезнику, цілком залежало від настрою працівника МВС. Крім того, пацієнтів могли обікрасти і навіть побити, а ще й вимагали гроші за те, щоби не вписувати їхні дані у відповідні бази та не повідомляти на роботу. Хоча щодо останнього, то в більшості гроші пропонували самі «відвідувачі».

Очевидно, що відновлювати роботу такого закладу треба не під егідою МВС. Передовсім, потрібне дуже виважене юридичне обґрунтування та надзвичайно скрупульозні інструкції щодо потенційних пацієнтів – хто саме і на яких підставах потребує фактично примусової меддопомоги.

Певною мірою прикладом можуть бути витверезники у Польщі. Вони функціонують лише у великих містах, перебувають на утриманні місцевої влади та мають статус допоміжних структур органів правопорядку.

Пацієнти витверезників у Польщі мають платити за надані послуги. До прикладу, у Кракові відвідини витверезника обійдуться в майже 300 злотих, тобто понад дві тисячі гривень. Щоправда, згідно зі статистикою, реально платять за ці послуги менше 30% пацієнтів, решту доводиться брати на себе міській скарбниці.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

А поділитися?



Вам має сподобатись...