Провінційні стадіони України: Дерев’яно-пластикова арена у Самборі

logo
provincijni_stadioni_ukrajini_derev_jano_plastikova_arena_u_sambori.jpg


Самбір – стародавнє місто на Львівщини. Одне із 9-ти, яке має статус міста обласного значення і п’яте за кількістю населення у регіоні. Самбір є майже ровесником Львова, заснований у 1241 році, коли люди втікали із зруйнованого татаро-монголами іншого поселення, яке зараз має назву Старий Самбір.

Оскільки місто має таку історію, то й подивитись тут є що. Зокрема, традиційна для західно-українських міст – площа Ринок та ратуша. Із нею відкривається панорама на місто. Останнім часом кількість туристів у місті збільшилась, особливо на 14 лютого. Адже у Самборі у Церкві Різдва Пресвятої Богородиці зберігаються мощі Святого Валентина, покровителя усіх закоханих.Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 1

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 2

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 3

Щодо футболу у Самборі, то як розказує історик і екс-воротар самбірської команди 50-70-их років Юрій Маланій, перша згадка, яку він знайшов про копанку у місті, це 1923 рік, коли місцева “Корона” грала товариський матч із “Ресовією” із Жешува. А футбольний бум у Самборі почався із 1931 року, коли створили спортивне товариство “Дністер”. Тоді ще футбольне поле було не на тому місці, де є зараз. Але, як зажди, все змінила Друга світова війна. Під час війни не було де складати військову техніку і придатне місце знайшли саме на стадіоні. Так, Самбір, можна сказати, позбавився свого єдиного нормального футбольного поля.

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 4

Все налагодилось вже після війни, коли молодь і активні люди міста почали вимагати, щоб у населеному пункті був стадіон. І на місці колишньої тренувальної бази пожежників розмістили стадіон, який в різні роки називався “Дністер”, “Колос” та “Спартак”. Із футбольною спорудою створили і команду, яка отримала назву “Локомотив”. Згодом створили клуб “Більшовик”, який почав виступати у чемпіонаті УРСР, представляючи тодішню Дрогобицьку область. Згодом була команда “Іскра”.Але головний успіх самбірського футболу припав на 80-ті роки. Тоді за “Спартак” (так команда називалась із 1960 року) виступала найбільша зірка у історії міста Лев Броварський, який встиг до того пограти у львівських “Карпатах” і навіть за збірну СРСР. У ті роки на стадіон у Самборі, який реконструювали, приходило по 10-12 тисяч уболівальників, при тому, що сидячих місць було лише понад 2 тисячі. Люди стояли на бігових доріжках, вилазили на дерева – робили все для того, щоб бачити гру улюбленої команди. У 1982 році клуб встановив унікальний рекорд. Ні разу не програвши у чемпіонаті, вперше став чемпіоном області. Далі “Спартак” завойовував золоті медалі чемпіонату області у 1984, 1985 та 1988 роках. Тоді Лев Рудольфович Броварський мав великий авторитет у радянському футболі і команді кілька разів пропонували стати на професійні рейки, але коштів на цей крок не було, і клуб з року в рік у фінальних етапах за вихід у професійну лігу програвав своїм суперникам.

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 5

За годину до матчу проти команди із Вінниці.

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 6

Наступний футбольний сплеск у Самборі був на початку 90-их, коли Україна отримала свою незалежність. У невеличкому селі Воля-Баранецька, що неподалік міста створили команду “Промінь”, яка почала виступати у перехідній лізі, дивізіоні, який рахувався останнім серед професійних ліг країни. Деякі із своїх домашніх матчів команда проводила у Самборі на місцевому стадіоні. Після сезону 1992/1993 років, клуб передислокувався у Самбір і називався “Промінь” Самбір. Але колектив гучних перемог не мав, постійно бовтаючись у нижній частині турнірної таблиці, і після трьох сезонів втратив професійний статус.

Засвітитись команда намагалась у Кубку України 1995/1996 (після перемоги у Кубку області) та у намаганні знову отримати статус професіонала у перехідних матчах у сезоні 1997/1998 років, але в обох випадках команду зупиняв “Хутровик” із Тисменниці.

Із 1997 року і до нині команда має назву ФК “Самбір”, особливими успіхами у футбольному плані, крім срібних (2010) і бронзових (2011) нагород чемпіонату області похвалитись не може. Зате є чим похвалитись у позафутбольному житті. У клубу одні із найкращих ультрас не тільки у Львівській області, але й в усій Україні. Щодо стадіону, то із 2012 року він носить ім’я Лева Рудольфовича Броварського, багаторічного гравця та тренера місцевої команди. Стадіон давно не реконструювали, хоча спроби були. Після ремонту на стадіоні “Україна” у Львові сюди привезли пластикові стільці, які так і не прижились, оскільки люди у деяких місцях їх позривали, і прийшлось знову ставити дерев’яні лавки.

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 7

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 8Так ФК “Самбір” з року в рік виступає у чемпіонаті Львівщини, чекаючи на народження нового Броварського, із яким клуб можливо знову досягне колишньої слави та перейде у професіонали.

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 9

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 10

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 11

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 12

Провінційні стадіони України: Дерев'яно-пластикова арена у Самборі - фото 13

Більше новин спорту читайте на Depo Сектор

А поділитися?