Залишаться у нашій пам’яті…

logo
36072_zalishatsja_u_nashij_pam_jati.jpeg


Щорічно, 1-го листопада, згадуймо і вшановуємо пам’ять про тих людей, хто був причетний до творення історії львівського спорту, але відійшов на вічний спочинок упродовж останніх 12-ти місяців. Такі вістки найчастіше розпочиналися словами «Спортивна громадськість з сумом і жалем у серці…», а завершувались «… Назавжди збережемо пам’ять у наших серцях». 

2015

Хусківадзе Михайла Кронідовича

25 листопада, на 96-му році життя перестало битись серце, до певної міри, унікальної особи львівського спорту Хусківадзе Михайла Кронідовича, народженого 06.08.1919 року. У його життєвому доробку чимало успіхів та нагород. Він – Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, Провідний тренер зі стрільби з лука, Відома постать львівського спорту, Велика і Добра людина, яка присвятила своє життя розвитку стрільби з лука у місті Лева. Найбільша його учениця – Валентина Ковпан, яка світ Божий покинула за нез’ясованих обставин. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

 Тищенко Вадим Миколайович

14 грудня з Дніпропетровська надійшла гірка звістка «На 53-му році помер Тищенко Вадим Миколайович». Вадим народився 24.03.1963 в місті Городок (Львівська обл.). Був вихованцем львівського футболу (Спорт-інтернату). Його тренерами були – Мамбеткулов Павло, Монастирський Данило, Бушанський Фред, Данилюк Володимир. Виступав він за «Колос» (Городок); «Нива» (Вінниця); «Динамо» (Київ); СКА «Карпати» (Львів); «Дніпро» (Дніпропетровськ); Hapoel (Хайфа, Ізраїль). В олімпійській команді СРСР провів 21 гру і забив 2 голи. За першу збірну СРСР зіграв 8 матчів. Був чемпіоном Олімпійських ігор і СРСР (1988); срібним призером СРСР (1987, 1989) і бронзовим у чемпіонаті України (1992, весна); володар «Золотого кубку» (1986), кубка СРСР та ФФ СРСР (1989). Входив до списків «33 кращих футболістів СРСР» (1987, 1989). Заслужений майстер спорту СРСР (29.03.1989). Фізично сильний, невтомний та кмітливий спортсмен. Тактично грамотний і цілеспрямований футболіст. Зовні повільний, але умів повести за собою партнерів. Працював тренером в командах «Дніпро» (Дніпропетровськ) і «Кривбас» (Кривий Ріг).

2016

Зайцева Ігоря Івановича

28 січня вночі раптово перестало битися серце ветерана футболу Зайцева Ігоря Івановича. Йому йшов 82-й рік. Перенісши операцію, яка пройшла вдало, стан здоров’я погіршився. Зайцев помер в столиці України у вісні… Народився він 21.04.1934. у Москві. Виступав за команди міста Ступіно; «Крила Рад» (Московська обл.); ОБО (Київ); ЦБРА (Москва); ОБО (Львів); «Локомотив» (Москва); «Динамо» (Київ); «Шахтар» (Донецьк); «Авангард» (Тернопіль); «Спартак» (Івано-Франківськ); «Більшовик» (Київ); олімпійську команду СРСР і збірну СРСР. Чемпіон СРСР (1961) і срібний призер (1959, 1960); володар кубка СРСР (1957). Майстер спорту СРСР (1957). У Львові вболівальники його шанували і називали «пан Зайонц». Був наділений хорошими фізичними якостями для гри у футбол: швидкий, здоровий і витривалий. Виділявся дриблінгом. Один з кращих футболістів Львова, який умів «тримати» м’яча. Його коронка: прокинути супернику м’яча поміж ноги, але уникав боротьби за верхові м’ячі. Якщо хтось порушив проти нього правили гри, у боргу не залишався. Через що чиновники його характеризували, як зарозумілого і не дисциплінованого спортсмена. Судді іноді видаляли його з поля. Траплялись й порушення по службі, але він завжди залишався душею команди. Працював перукарем …жіночим і був інспектором ФФУ (2000/04).

 Чуріков Володимир Васильович

28 січня у німецькому місті Нюренберґ помер Чуріков Володимир Васильович, який народився 12.08.1931. у Воронежі, а свої футбольні роки провів на українській землі. Виступав за «Спартак» (Львів); ОБО (Львів); «Шахтар» (Сталіно); СКВО (Львів); СКА (Львів) і команду міста Кривий Ріг. Майстер спорту СРСР (1958). Рекордсмен львівського армійського клубу за кількістю зіграних матчів – 220. Фізично сильний, працьовитий, тактично грамотний і талановитий футболіст з великою волею до перемоги. Старався бути корисним в атаці та потрібним в обороні. Вміло діяв у відборі та персонально по гравцю. Добре грав ногами і головою. Один із найславніших, але призабутих, футболістів у історії львівського футболу. Тренував молодь групі підготовки СКА (Львів) та дорослих майстрів «Нафтовика» (Дрогобич).

 Андросов Геннадій Іванович

21 березня, на 77-м році відійшов у вічність Андросов Геннадій Іванович – Заслужений майстер спорту СРСР з плавання (1963), чемпіон і рекордсмен Європи (1962), учасник Олімпійських Ігор (1956, 1960). Багаторазовий чемпіон УРСР і СРСР (1956/63) на різних дистанціях. Народився 01.08.1939 р. в селі Красне (Венгерівського р-ну, Новосибірської обл., Росія). Наймолодший у Львові майстер спорту СРСР та чемпіон І Спартакіади СРСР 1956 року. Представляв «Динамо» (Львів). Закінчив Львівський державний інститут фізичної культури (1962). Готувався виступити на Олімпійських іграх 1964 року в Токіо, але, напередодні відльоту до Москви, на тренуванні травмував ногу, яка не підлягала операції… Справжній «динамівець» не залишив жодної знимки у вільному доступі. Виручив власний архів. Похоронений на цвинтарі в Брюховичах.

 Лемешко Євген Пилипович

2 червня помер Лемешко Євген Пилипович, народжений 11.12.1930 року в Миколаєві. Воротар, який грав за команди «Водник» (Миколаїв); «Суднобудівник» (Миколаїв); «Авангард» (Миколаїв); «Локомотив» (Харків); «Динамо» (Київ); «Шахтар» (Сталіно). Володар кубка СРСР (1954). Бронзовий призер І Спартакіади народів СРСР і майстер спорту СРСР (1956). Чудово координований, статичний, довгорукий. Відзначався прекрасною реакцією, точним вибором місця та чіткими діями на виходах. Закінчив Київський державний інфіз і ВШТ (КГІФК). Тренував футболістів «Динамо» (Хмельницький); «Карпати» (Львів); «Суднобудівник» (Миколаїв); «Кристал» (Херсон); «Металіст» (Харків); «Торпедо» (Запоріжжя); «Норд-Ам-Поділля» (Хмельницький); «Борисфен» (Бориспіль). Чемпіон СРСР – 1 ліга (1981) і УРСР – 2 ліга (1974, 1978, 1990); срібний призер (1971) і бронзовий – (1973). Володар кубка СРСР (1988). Заслужений тренер СРСР і УРСР (1974). Нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня (07.2004). працював інспектором ФФУ і головою комітету ветеранів ФФУ. Один з кращих тренерів СРСР, який щоденно жив футболом. Славився жорстким стилем управління. Проте до футболістів відносився добре, хоча й піддавав їх нещадній критиці. Де б не працював, усюди досягав високих результатів і поваги від гравців, якими керував. Адже вливав у їх душі дух переможців. Став духовним наставником для багатьох відомих футболістів, які досі на вустах кожного вболівальника. У Львові започаткував нову еру, але через власну принциповість пішов з команди, яку Юст і компанія перетворили у кришталеву. Майстер крилатих фраз. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

 Гривняк Роман Михайлович

12 червня, на 64 році життя, після хвороби, у Львові помер майстер спорту міжнародного класу з веслування та один з найкращих веслярів колишнього Союзу Гривняк Роман Михайлович, який народився 06.02.1952 в селі Сокільники, що у Львівській обл. По завершенні чинної кар’єри – суддя національної категорії і заступник голови Федерації веслування на байдарках і каное у Львівській обл. Очолював ДЮСШ №3 (Львів). Про таких людей доводиться чути …несамовито відданий улюбленому виду спорту. Так, веслування для нього було найбільшою радістю і найулюбленішим захопленням. Поховання відбулося на цвинтарі села Сокільники.

 Мавров В’ячеслав Георгієвич

23 червня після тривалої хвороби, на 56-му році життя, у Стрию відійшов у вічність колишній тренер ФК «Львів» – Мавров В’ячеслав Георгієвич. Народився у російському місті Коркіно, що в Челябінській області, напередодні Христового Водохрестя (18.01.1960). Після переїзду в Галичину малий Славко, як його називали друзі, закохався у шкіряний м’яч, якому залишався відданим до останнього подиху. Вихованець стрийської і львівської шкіл футболу. Перші уроки копаного м’яча брав у тренерів Леоніда Кухара і Валентина Борейка. Виступав за ЛВВПУ; «Авангард» (Стрий); «Нафтовик» (Дрогобич); «Авангард» (Жидачів); «Поділля» (Хмельницький); «Скала» (Стрий); Karpaty (Кросно, Польща). З 2001 року проявляв свій тренерський талант на професійному рівні у клубах «Сокіл» (Золочів); «Газовик-Скала» (Стрий); «Нива» (Тернопіль); «Металург» (Запоріжжя); «Оболонь» (Київ); Tatran (Прешов, Словаччина). В ФК «Львів» працював помічником головного тренера і кілька разів особисто керував діями гравців. Допомагав у тренерській роботі Сергієві Ковальцеві у складі молодіжної команди України. Усюди відзначався великою самовіддачею. Був прекрасним педагогом. Своїм добрим словом і ділом спричинився до виховання багатьох майстрів шкіряного футболу. Професіонал футболу, для якого у Грі мільйонів не існувало таємниць. Однак йому не судилось долюбити, дотренувати і навіть додивитись Євро-2016 та багато всього іншого …

 Мостовий Владлен Васильович

10 серпня у Львові на 81 році життя відійшла у вічність високоідейна та працьовита, повна запалу і енергії особистість – Мостовий Владлен Васильович, який народився 27.07.1935 р. Людина з великим хистом та організаційними здібностями, які розвинув, працюючи у Львівському університеті, відділенні «Спорт-лото» та в Українській академії друкарства. Джентльмен і елеґант у повному розумінні цих слів, яких у нас небагато. За фахом інженер, а за покликанням історик. Завжди покладався на свій розум, власні сили та особисту працю. Був співавтором кількох книжок про спорт і підручників для студентів. Його життя не було встелене пелюстками троянд, але свою життєву дорогу пройшов гідно і з високо піднятою головою! Завжди старався бути помічним ближньому словом і ділом. За розмовами часто наголошував, що взірцем для молоді повинні бути особистості, але їх у Львові все менше. Ніколи не був сірим обсерватором того, що діялось навкруги. Радо діливсь враженнями про не тільки про український футбол, але й про міжнародний. Ревно дбав про збереження спортивних традицій старого Львова. Його улюбленими командами були київське «Динамо», львівські СКА і «Карпат», ФК «Львів» і LKS Pogoń, у які був закоханий до останнього подиху. Похований у Львові на цвинтарі Підголоско, поле №16.

 Романчук Роман

8 вересня раптово, на 38 році життя, помер боксер і переможець Кубка світу та Європи Романчук Роман, який народився 03.06.1979 у Стрию. Причиною смерті спортсмена став серцевий приступ. У Стрию Роман проживав до 20 років, де й розпочав свою боксерську кар’єру. Чемпіон України (1994). Не знайшовши собі місця в Україні, переїхав до Росії, де на хліб насущний заробляв кулаками і ногами (у боксі та кікбоксі). Свою спортивну кар’єру знищив інцидент, до якого дійшло під час тренувального збору у Владивостоці за півтора місяці до Олімпійських ігор в Пекіні. Боксер вдався у конфлікт з одним із мешканцем міста. Внаслідок чого, обидва дістали вогнестрільні поранення голови з пістолета «Оса». Романа визнали винним у заподіянні смерті через необережність. Спортивну кар’єру українцеві, на жаль, не вдалося відновити, тож боксер повернувся до Стрия. Шукаючи правди, подався до одного із одеських монастирів, де провів останні дні свого життя.

Вічная пам’ять Вам, Друзі-спортовці!

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:

А поділитися?