14 років пошуків істини: у Львові вшанували загиблих на Скнилівському аеродромі

27 липня минає 14 років з дня страшної авіакатастрофи, котра забрала життя 77 людей, 28 з яких були – діти. Постраждалими офіційно визнані більше півтисячі чоловік. За цей час рідні та близькі загиблих вже втомилися оббивати пороги українських чиновників у пошуках правди. Зневірилися вони і в Європейському суді з прав людини, де знаходиться 33 кримінальні провадження по справі Скнилівської трагедії. І судячи з темпів розгляду цих справ, остаточна крапка в них буде поставлена ще не скоро.

Навіть сьогодні через стільки років після тої страшної трагедії, котра забрала сотні людських життів, родичі загиблих неохоче спілкуються із журналістами. Вони просто зберуться сьогодні у вузькому колі, згадають тих, кого більше ніколи не побачать, і помоляться за спокій їхніх душ.

Того дня, 27 липня 2002 року, було сонячно та спекотно. Це була звичайна субота, котру пізніше назвуть «чорною». На авіашоу з нагоди 60-річчя 14-го авіаційного корпусу (колишньої 14-ї Повітряної Армії СРСР), розрекламоване у місцевій пресі, на аеродром Скнилів прийшли тисячі львів’ян. Серед них мали бути і пані Тетяна зі своїм п’ятирічним онуком, але не пішли. Сьогодні вона каже, що це Бог їх врятував.

– Мій онук, як і кожен хлопчисько у його віці, був просто помішаний на усіляких літаках, машинах і т.д. Тому, натрапивши у газеті на оголошення про це авіашоу, я була впевнена: ми мусимо туди піти, – розповідає жінка. – Однак, прокинувшись зранку того дня, мені абсолютно вилетіло з голови, що це мало відбуватися саме сьогодні. Ми цілий день займалися домашніми справами, і лише ввечері, ввімкнувши телевізор, я побачила, що сталося непоправне. І ми мали б там бути…

Рідні та близькі загиблих тривалий час шукали справедливості в українських інстанціях, але марно. Частина з них вже зневірилися, інші – це більше сотні чоловік, звернулися у Страсбург. Хоча й там особливих успіхів поки немає. По одній з таких справ – «Наталія Чорна та інші проти України» поки завершена лише частина так званої «комунікації».

– Це дуже тривалий процес, котрий може затягнутися на роки, – розповідає кореспонденту PRESS-ЦЕНТР адвокат потерпілих Дмитро Гудима. – Він полягає в тому, що, отримавши заяву від потерпілого, Євросуд скеровує її державі, дії якої оскаржуються. Держава, своєю чергою, повинна викласти власну точку зору щодо проблеми, надіслати її в Євросуд, а Євросуд – заявнику. Такий собі обмін думками. От наразі по цій справі такий процес завершений. У травні ми отримали лист з Євросуду, що більше не потрібно надавати жодних уточнень і подробиць щодо справи. Цю комунікацію суд може використати і щодо інших заявників.

За словами адвоката, якщо Україна визнає порушення, як того домагаються заявники (мова йде про порушення права на життя, оскільки авіашоу проходило з численними порушеннями), постраждалі можуть отримати солідну компенсацію.

А тим часом в інтерв’ю виданню «Сегодня» колишній авіаційний інженер, підполковник Геннадій Жуков, котрий був у складі комісії з розслідування причин Скнилівської катастрофи, спростував офіційні висновки слідства, стверджуючи, що до аварії призвів не людський, а технічний фактор. Іншими словами – пілотів винищувача, котрий впав на голови людей, просто зробили крайніми і відсиділи вони ні за що.

– З досвіду дослідження льотних катастроф, скажу, що причиною, як правило, є сукупність факторів і обставин, котрі переплітаються, наче великий сніжний ком, – каже підполковник. – Вважаю, що до катастрофи на Скнилові призвела несправність СУ-27УБ, помилка, закладена в технології. Якщо коротко, то мова про так звані ППТ (приймачі повітряного тиску). На СУ-27 їх чотири. На прилади, які бачить льотчик, виводяться дані, залежно від швидкості, висоти, інших параметрів. На надзвуковій і дозвуковій швидкості прилади працюють по-різному, виходячи з перепаду тиску. Окрім того, покази тиску можуть залежати від попадання води, яка перекриває статику (за день до трагедії була злива, і в приладах залишалася волога). І ось уявіть: літак летить на дозвуковій швидкості, а прилади показують надзвук, і навпаки. Льотчик бачить значення швидкості з похибкою. Тобто насправді швидкість літака була меншою, ніж бачили льотчики.

Тож, за словами Геннадія Жукова, трагедія була неминуча, оскільки їй передували ряд факторів: за день до показів йшов дощ, фігури вищого пілотажу показували на замалій швидкості та висоті, пілоти бачили неправильні покази на приборах.

Читайте також: Боєць АТО, повернувшись додому, не витримав бюрократичної тяганини і хотів скоїти самогубство?

Геннадій Жуков каже, що навіть пропонував колегам провести експеримент, запустивши у повітря два однакових СУ-27, але з різними параметрами. Тоді б він довів, що його версія вірна. Однак цю ідею ніхто не підтримав.

Мирослава БЗІКАДЗЕ.

Фото: Цензор.Нет.

Читайте також: Найцікавіші новини Львівщини

Читайте також: Події в суспільстві