Христина Біляковська: «Поруч зі мною лише ті люди, якими я захоплююся»
Алена Че , 27 апреля в 20:40
Дуже часто лідерські якості проявляються з самого дитинства. Яскраве підтвердження цього- історія львівської журналістки, організатора та ведучої різноманітних заходів, поетеси Христини Біляковської. Якраз сьогодні ми з нею познайомитись
Христино, для початку розкажіть, будь ласка, з чого почалося Ваше активне творче життя?
Все почалось з раннього дитинства. Моя мама часто каже, що я як почала говорити з одного року так ніколи і не припиняю (Сміється, авт..). Моєю улюбленою іграшкою був пластиковий мікрофон. Я завжди уявляла себе ведучою. У школі обожнювала вчити і декламувати вірші, писати твори та бути в центрі уваги. Напевно тому була старостою і президентом школи. Потім почала самостійно писати сценарії та організовувати заходи. До речі, закінчила школу по класу гітари. З 13 років почала писати ліричні вірші та прозу. А у старших класах остаточно зрозуміла, що хочу стати журналістом.
Але після закінченні школи Ви здобували іншу професію. Чому?
Це справді так. Навіть зараз я продовжую навчатись на магістра за спеціальністю «Облік та аудит» у Львівському Національному Університеті ім. І Франка. Чому не журналістика? Бо, коли прийшов час обирати собі майбутній фах, я не отримала підтримки оточення і вирішила обрати, як мені тоді здавалось, практичнішу професію. Незважаючи на те, що навчалась не на омріяному факультеті, усі роки вчилася добре. Оскільки завжди дотримуюсь принципу: «Усе треба робити перфектно або ніяк» . Помимо традиційних занять, я постійно брала участь у різноманітних наукових конференціях і ловила кайф від того, що маю можливість виступати перед слухацькою аудиторією. Також під час студентського життя я активно долучалась до суспільного та творчого життя студентства. На третьому курсі стала головою студентської ради факультету і здала свої повноваження лиш кілька днів тому. Крім того, почала активно займатись благодійністю. З того часу, кожен мій день дуже насичений та розписаний практично погодинно.
Окрім усього вищезгаданого під час навчання в університеті Ви почали вести авторські блоги. Розкажіть про них.
Свій перший блог «За лаштунками твоїх стосунків» я почала вести у день 18-річчя. За кілька годин до святкування зрозуміла, що просто мушу почати щось нове. Відтак, сіла за комп’ютер і написала про своє перше кохання. Так, власне, і народився блог. За пару тижнів він набув шаленої популярності. Деякі люди навіть просили у мене поради стосовно того, як зберегти стосунки. Через певний проміжок часу, коли я почала багато працювати над собою мені прийшла ідея створити свій мотиваційний блог «Я так хочу». До речі, він став доленосним. Тоді я якраз шукала роботу. Усвідомлювала, що працювати бухгалтером не хочу, тому вперто пробувала себе у сфері журналістики. Тоді я випадково натрапила на оголошення про набір в Академію журналістики ім.. М. Твена. Заповнила анкету і… сьогодні я вже майже рік працюю у найбільшому україномовному виданні нашої країни.
Зараз не шкодуєте про те, що одразу не вступили на факультет журналістики?
Ніскільки! По-перше, я вважаю, що на знань багато не буває, а по-друге все сталось так, як і мало бути. Я дуже сильно хотіла працювати у сфері ЗМІ, це була моя ключова мрія, а вони, як відомо мають здатність здійснюватись. Так і сталось, тим більше, що в Академії ім. М. Твена мене навчили практичних навичок, яких, як відомо дуже бракує у системі сучасної освіти навчальних закладів.
Чи пробували Ви себе на радіо або на телебаченні?
На все свій час! (Сміється, авт.)Звісно, що я до цього прямую і постійно працюю над цим. Насправді, я дуже люблю свою роботу. Бо раніше писати — було моїм хобі, т епер – це те, що я роблю щодня. Напевно так виглядає гармонія.
Знаємо, що у Вас є свої авторські проекти?
Так. Останнім з них був практичний курс з «Мистецтва говорити» для хлопців з школи-інтернат №2. Це було під час їхньої підготовки до «Містера школи». Курс складався з 10 лекцій, більша частина з яких була практичною. Уся програма написана з практичних кейсів, які працюють для мене. Моя робота додала хлопцям впевненості в собі, а мене це надихнуло на розвиток цього проекту у більших масштабах. Маю намір зробити онлайн-курс для школярів і студентів.
Як Ваші успіхи у літературній творчості?
Вірші поки не пишуться. Музи немає чи що (Сміється, авт.)Натомість почала писати прозу. В планах цикл мотиваційних оповідань та казка для дітей.
А музику Ви залишили?
Можна і так сказати. Гітару наразі відставила. Маю довгі нігті, а з ними, як Ви розумієте, грати незручно. Співаю хіба що з друзями у караоке. На сцену виходжу тільки у якості ведучої заходів.
Знаємо, що 2013-му році Ви були ведучою дуже важливої для українців події…Розкажіть, кілька слів про це.
Це було вже на початку 2014 року, я справді була ведучою Львівського майдану. Це безумовно колосальний досвід. Звісно, що краще б у мене такої нагоди не було, бо усі ці події залишили у серцях українців багато болю. Насправді, вже пройшло три роки, а я ще досі не можу згадати це все без сліз…
Цікаво, а які Ви любите книги, фільми , музику?
Дуже люблю психологію та мотиваційні книги. Якщо обирати, щось з класики, то це безумовно Еріх Марія Ремарк. Практично кожне його речення може бути цитатою. Музику, як і більшість, обираю під настрій. Слухаю як українських виконавців, так і зарубіжних. На фільми, чесно кажучи, знаходжу час рідко. Зазвичай дивлюся комедії, які допомагають розслабитися. З шедеврів кінокласики люблю фільм «Віднесені вітром». Його головні герої мені дуже імпонують.
Якими людьми Ви себе оточуєте?
Для мене дуже важливо, щоб поруч зі мною були щирі та відкриті люди. Люблю веселих, креативних та ідейних. Взагалі, я вважаю, що кожен з мого оточення є має особливу, характерну тільки для нього чи неї, рису. І те особливе, я намагаюсь перейняти, а взамін віддаю щось своє. Якщо я бачу, що людина зі мною нещира, то не боюсь припинити спілкування. Не раз переконувалася у тому, що свій час потрібно використовувати раціонально. Одним словом, поруч зі мною лише ті люди, якими я захоплююся.
Всего: 90
