Майже сотня виконавців взяла участь у львівському Святі музики (фоторепортаж)
Щороку у день літнього сонцестояння, 21 червня, у світі відзначають Свято музики – фестиваль живої музики просто неба, на якому виступають як професійні музиканти, так і аматори. Львів вже вкотре приєднався до цієї світової традиції. У репортажі ZAXID.NET розповідає про атмосферу музики, яка на один день вийшла за межі сцени.
Протест стереотипам і шаблонам
«Ні-ні-ні, зажди, тут так круто грають, ми встигнемо повернутись?», — дівчина впирається п’ятками у бруківку, в той час, як хлопець щосили хоче відірвати її погляд від чергового музиканта, аби встигнути «посмакувати» кожною локацією та послухати кожного виконавця.
Музичний майданчик біля «Вірменки» став танцювальним
Такі «баталії» частенько можна побачити у Львові саме 21 червня, у день літнього сонцестояння, коли планета святкує день музики. Львів не відстає від світових тенденцій та традиційно саме в цей час влаштовує Свято музики. Драйвове та несхоже на інші фестивалі, воно ніби протестує проти стереотипів та шаблонів звичайних концертів, де є сцена, велика зала та уявний кордон між музикантом та його слухачем.
Фоторепортаж Павла Паламарчука
Коли немає різниці, де грати
Цьогоріч Свято музики проходило на 37 локаціях, у нестандартних або ж не дуже відомих місцях: на площах, у парках, скверах, музеях, шпиталях, театрах та у громадських закладах. Майже 90 виконавців виступило перед публікою, з різних міст, різного складу та з музикою різних жанрів. Саме тому чимало слухачів просто не могли визначитись, у який час і куди піти: хотілось побачити та почути усе й відразу.
Гордій Старух, один з учасників заходу, співак та мультиінструменталіст, влучно описує сутність вуличного концерту: «Я на вулиці граю з 12 років. Вважаю, що професіоналізм людей, які виступають на вулиці, або, ж навпаки – на сцені, на стадіоні, перед купою людей, — він саме і полягає в тому, що їм немає різниці, де грати».
Вуличний формат як тест для музиканта
Попри денну спеку та відкритий простір, люди збираються довкола музикантів, створюючи просту і надзвичайно теплу атмосферу. Хтось приєднувався, проходячи повз у свої справах, а хтось приходив націлено, заздалегідь підготувавшись. Багацько слухачів розсідались на своїх килимках та карематах, а деякі, ніби кочівники, пересувались за музикантами від локації до локації. Люди різного віку, з різних країн, з різними інтересами збирались в одному місці.
Слухачі сиділи просто на вулицях, подекуди перекриваючи їх
Свято музики стало місцем зустрічі для багатьох товаришів як серед слухачів, так і серед самих музикантів. Так послухати україно-американський фолк від львівських Lemko Bluegrass Band прийшло багато їхніх друзів та знайомих.
Лідер львівського гурту Lemko Bluegrass Band Ростислав Татомир розповів: «Сьогодні у нас зібралась хороша публіка: був чудовий настрій і всі підтанцьовували. Незважаючи на ситуацію зі звуком, як для такої імпрези, то все було круто. Грати на вулиці — це завжди момент неочікування. Людина просто йде, і тут випадково зустрічає якусь музику. І от як вона це сприйме? Чи зупиниться? Чи цікаво їй чи ні? Для музикантів це так само великий тест. Та й взагалі сам формат — це максимальна близькість».
Ростислава Татомира та його Lemko Bluegrass Band часто можна почути на різноманітних львівських фестивалях
Імпровізації бути
Завдяки вуличному формату, музичні імпровізації було чутно весь час і повсюди: слухачі підспівували, танцювали, плескали і кликали на біс. Самі ж музиканти, користуючись місцем зустрічі зі своїми колегами, нерідко починали міксувати разом — без підготовки та репетицій — створюючи жваву і дуже неординарну суміш.
Наприклад, до виступу Олега Каданова, поета і музиканта, лідера харківської формації «Оркестр Че», раптово приєднався львівський цимбаліст Василь Сказків. Несподівано хлопці почали доволі вдало міксувати гітару з цимбалами.
Харків’янин Олег Каданов приїжджає на львівське Свято музики вже третій рік поспіль
«Грати на вулиці — це момент виходу. Бо, коли є звичний майданчик, сцена (більша-менша), є такий собі розділовий знак, якась амбразура. А вийти на вулицю, отак зіграти — це абсолютно інший контекст, інше спілкування», — поділився враженнями Олег Каданов.
