Село Бачів: «український Люрд» на Перемишлянщині

ЛЮДИ

Про село на Перемишлянщині, яке стало місцем паломництва українських християн

Село Бачів, 2013 рік.

Ми з Galnet продовжуємо вивчати цікаві факти про населені пункти Львівщини. Сьогодні познайомимо вас зі селом Бачів, що на Перемишлянщині.

Що ми знаємо про Бачів?

Легенда нам оповідає, що татарська орда в околицях Рогатинського Опілля випалила всі села. Збирач податків декілька днів їздив по місцях колишніх поселень, але зустрічав згарища та пустоту. Тільки на третій день він натрапив на поселення і в радощах промовив: «Нарешті я побачив людей!». Після цього у своєму реєстрі він записав назву села «Бачів». Легенда має історичне підґрунтя, адже податковий реєстр 1515 року свідчить, що Бачів було повністю знищене татарами.

Цікавим фактом є те, що практично кожних 100 років у селі ставалася біда. Так, у 1648 році під час повстання Богдана Хмельницького татарська орда вкотре знищила село, а у 1749 році був великий голод. У 1848 – скасування панщини супроводжувалось значними погромами маєтків. Протягом 40-х років наступного століття більшовики вбили понад 70 бачівчан, які героїчно протистояли окупантам, а значну частину населення виселили до Сибіру.

Бачів на карті Фрідріха фон Міґа, 1779-1782 роки.

Перша згадка про село датується 1432 роком, коли «державець Миколай Парава з Любіня отримав запис від короля Ягайла суми 200 гривень, забезпеченої на маєтках у селах Бачів, Янчин, Стратин, Кореличі, Матіїв, Жендовичі у Львівській землі». У документі від 1466 року згадується шляхтич Павло з Бачева. Протягом XVI століття село належало Львівському латинському архиєпископству, а протягом 1598-1777 років – Львівському колегіуму єзуїтів. У 1777 році село купив на аукціоні за 99 тисяч злотих посесор Тадей Бобровський, а з 1855 року власником був польський пан Леопольд Старженський.

У міжвоєнний період у селі активно проводили просвітницьку роботу. Тут діяли потужні проукраїнські осередки: товариство «Просвіта», спортивне товариство «ЛУГ» та «Сокіл», кооператив «Єдність» та «Сільський господар», освітньо-виховне товариство «Рідна школа».

Славне минуле має і церковна історія села. Перша парафія тут виникла ще у 1438 році. У 1738 році громада збудувала дерев’яну церкву Богоявлення Христового, яка збереглася до наших днів. 

Церква Богоявлення Христового у с. Бачів. Джерело: Дерев’яні церкви Західної України.

Перед Другою світовою війною громада Бачева хотіла будувати нову церкву і мала 200 тисяч одиниць випаленої цегли. Але початок війни перекроїв усі плани. У 1946 році радянська влада забрала цеглу для власних потреб. Попри все, жителям вдалося реалізувати свої мрії у 1992 році, тоді звели муровану церкву святого Івана Хрестителя, за активного сприяння уродженця Бачева отця Василя Прийми.

Церква святого Івана Хрестителя, с. Бачів. Джерело: Інтерактивна карта УГКЦ.

Що пов’язує Люрд і Бачів?

Найбільшим скарбом будь-якої держави є її люди, які своєю працею будують міцну державу. Саме таким будівничим був отець Василь Прийма, який народився у Бачеві у далекому 1914 році. З юнацьких літ захоплювався романтикою визвольних змагань, писав вірші про любов до України (у 1933 році видав їх у Львові). Юнаком вступив до УПА, зокрема до відділу пропаганди під псевдо Чорногора. Разом з легендарним командиром Василем Івахівим (Василь Прийма є автором слів знаменитої повстанської пісні, присвяченої Івахіву, «Гей, на півночі, на Волині») у 1941 році організував військову школу у Поморянах. Був заарештований німецьким гестапо, однак за сприяння митрополита Андрея Шептицького його звільнили. Пройшов Другу світову війну, після якої змушений був емігрувати до Німеччини, де закінчив духовну семінарію. 

 Отець Василь Прийма. Джерело: Паломницька поїздка в Люрд.

У 1950 році Василя Прийму висвятили на священника і він розпочав свою роботу у Франції, у Люрді. Попри своє складне життя, отець ніколи не забував дякувати Богу та завжди пам’ятав про свій рідний Бачів.  У своїх спогадах під час війни він пише: «Як вийду з того пекла, то піду вчитися на священика, а тобі, Матінко Божа, збудую церкву». 

Протягом 1980-1982 років за сприянням отця Василя і за фінансової підтримки українських емігрантів у Люрді звели церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Святиня стала духовним центром українців, які проживають у Західній Європі.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у м. Люрд. Джерело: Єпархія святого Володимира Великого у Парижі.

У 1997 році отець Василь відвідав рідний Бачів і взяв участь в освяченні нового храму. Також, за його сприяння звели гроту (споруда, що імітує природну печеру), аналогічну до Люрдської у Франції. Також, отець привіз до села уламок гранітної скелі з гроту-печери Массабіель у Люрді, яку освятила 18 разів своєю появою Діва Марія. 

Після смерті отця Василя Прийми у 2004 році Бачів перетворився на паломницький центр, куди з’їжджаються віряни Львівщини та Івано-Франківщини. У 2007 році тут відбувся перший фестиваль духовної пісні «Бог і Україна». Багато прочан відвідали Бачів у 2014 році, у межах фестивалю, який присвятили 100-річчю від дня народження отця Василя. До села завітали духовні лідери УГКЦ у Львові та закордоном, сотні християн з навколишніх сіл. 

Бачівська грота Пресвятої Богородиці. Джерело: Проща Бачів-Унів-Глиняни-Підкамінь.

У 2019 році за підтримки єпископа Іринея Білика до Бачева привезли мощі святого Стефана, після чого село перетворилося на щорічний відпустовий центр. 

У Бачів люди приїжджають             Зійди над Бачевом зорею

Паломники з усіх сторін,              Пречиста Діво Пресвята,

Пречисту Діву величають,               Світи, як сонце, над землею

Співаючи Марійський гімн.         Провадь народи до Христа!

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.