Скільки заробили львівські перевізники на пенсіонерах
Громаді необхідно розповісти про те, наскільки було економічно обґрунтованим запровадження оплати за проїзд для пенсіонерів.
ілюстративне фото
Понад місяць тому автобусні перевізники Львова та області розпочали брати оплату від пенсіонерів. Зараз вони мали б розповісти про результати нововведень, щоби громадськість побачила, наскільки був виправданий цей крок, пише журналіст Сергій Смірнов.
Напередодні запровадження оплати за проїзд для пенсіонерів його ініціатори провели потужний інформаційний наступ. Повідомлення у ЗМІ рясніли цифрами, які мали б підкріпити позицію перевізників. Спікери жонглювали кількістю пенсіонерів, пільговиків, збитками, собівартістю перевезень, неотриманими з бюджету сумами відшкодування тощо.
У Facebook цілком серйозно підраховували кількість поїздок середньостатистичного пенсіонера і кількість родичів пенсійного віку, які платять за себе, на відміну від тих, хто просто «катається». Рішення прийняли й відтоді пенсіонерів приватні перевізники возять лише за живі гроші. Така собі чиста модель класичного капіталізму – гроші-послуга.
З того часу минуло 40 днів. Відтак, пасувало би громадськості отримати звіт. У якнайшвидшому оприлюдненні цих даних мали б бути зацікавлені самі перевізники. Принаймні, мені так здається. Ось ключові пункти, які слід було би показати в цьому документі:
доходи маршрутів за час, коли пенсіонери користувалися безкоштовним проїздом;
доходи маршрутів за час, коли пенсіонери позбавлені безкоштовного проїзду;
різницю між доходами за місяць, коли їздили пільговики і місяць платного проїзду (для чистоти експерименту абсолютні та відносні показники);
суму, яку перевізники подавали для отримання відшкодування за місяць «безкоштовного» перевезення пенсіонерів;
порівняння різниці в доходах перевізників за місяць безкоштовного і місяць платного проїздів та сумою, що її надавали до відшкодування з бюджету.
У такий спосіб всі могли б побачити якісні чи кількісні зміни, про які перед запровадженням платного проїзду говорили перевізники. Могли б порівняти зміни та дати відповідь на кілька питань – наскільки збільшилися чи зменшилися доходи перевізників, як позначиться відсутність «безплатного пасажира» на якості перевезень, на кількості автобусів на маршруті, графіку руху, покращення умов роботи водіїв чи збільшення їх зарплат тощо.
Такий аналіз свідчив би й про те, наскільки виправданими були розрахунки. Є різниця в доходах – саме стільки потрібно відшкодування за перевезення. Немає різниці в доходах – отже можна відновити безкоштовний проїзд, адже нічого не втрачається на пенсіонерах.
Зацікавленою в такому звіті мала би бути й міська рада, яка мала б додатковий аргумент почути перевізників та порівняти ці дані зі своїми даними. Зокрема, як такий крок вплинув на доходи комунального автоперевізника й електротранспорту.
Переконаний, що 10 днів після закінчення місяця експерименту, для перевізників є цілком достатнім терміном, щоб підбити результати і оприлюднити їх перед громадою.
Такий крок свідчив би про справжню відповідальність, а не про соціопатію щодо старших людей і бажанні заробити додатково. Про що свідчитиме відсутність оприлюднення результатів, думаю, нікому пояснювати не потрібно.
І, наостанок, про теорію справедливості «заплатив-отримай». Коли йдеться про пенсіонерів, то мова радше про ф’ючерсну угоду. Свого часу саме за їхні, теперішніх пенсіонерів, кошти здобували безкоштовну освіту нинішні керманичі – і приватних і державних структур. Саме за їхні кошти будувалися будинки, в яких отримували квартири, в яких росли і в яких, можливо по сьогоднішній день живуть ці керманичі чи їх батьки. Продовжувати можна й далі, але справа в тому, що зараз просто настав час віддати товар чи надати послугу за кошти, заплачені раніше. Це якщо просто переводити розмову в те, що все має свою ціну. Але відповідь на черговий соціальний експеримент вони однозначно мали б отримати.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
