Стерилізувати чи втопити. Львівська волонтерка про «наших людей» і любов до тварин
Іноді українці краще ставляться до меблів, ніж до тварин.
Волонтерка Орися Терлецька лише за рік допомогла прилаштувати понад 50 собак та десяток котів. З різних причин ці тварини опинились на вулицях Львова чи довколишніх сіл. Зоозахисниця розповіла Tvoemisto.tv, що варто знати, коли береш собаку чи кота з притулку, та чому людям легше втопити тварину, ніж стерилізувати.
Фото: Христина Прокопчук-Чапаріна / Facebook
Тварина як річ та подарунок
В Україні тварин часто не вважають живими істотами. Є люди, які про меблі дбають краще, ніж про собак чи котів. Це можна пояснити тим, що ще за радянських часів тварин ловили, здавали на мило — так воно і відклалося в головах. До того ж, погано ставляться до тварин переважно літні люди та мешканці сіл. От ми переїхали зі Львова у село. Одного разу моя донька намалювала на урок картину сім’ї, де поряд з нами були наші собаки. Втім, вчителька їй сказала, що тварини — це не члени сім’ї. Я вважаю, що це неправильне виховання з самих початків.
Наприклад, у Стамбулі всі безпритульні тварини кліпсовані. Біля кожного кафе є килимки з мисочками для води і їжі. У них в Корані чітко прописано, що тварина має душу і вміє відчувати. Якщо людина після смерті хоче отримати краще життя — повинна піклуватися про тварин і не завдавати їм шкоди.
Дитині можна подарувати тварину, але одразу потрібно пояснити, що їй дарують друга, а не забавку, і що її потрібно доглядати. Цим ми вчимо дітей самостійності і відповідальності. Нашій доньці ми підібрали собаку, коли їй ще не було і двох років. Одразу чітко розповіли, що це не іграшка, а жива істота і член нашої сім’ї, що її потрібно годувати, водити до лікаря тощо.
Кіт має ловити мишей, а пес — охороняти
У нашому селі неподалік Львова люди вважають, що кіт має тільки ходити вулицею і ловити мишей, а пес — сидіти на ланцюгу і гавкати, стерегти їхнє помешкання. І мене це дивує. Людям доводиться пояснювати неодноразово, що собака — це не охорона. У мене вдома три великі дресировані собаки, і водночас мій будинок обслуговує Державна служба охорони. Злодії легко можуть приспати собаку або привести кобелю сучку, за якою він побіжить, залишивши будинок. Собака може бути хіба так званим «дзвіночком». Наприклад, вона дасть знати, якщо хтось чужий йтиме вулицею чи хтось прийшов до вас.
Втім, у першу чергу, тварина — це твій друг. Тому в усьому світі ланцюг вважається знущанням. Собака може жити в буді, вольєрі, але не проводити все своє життя на метровому ланцюгу. Я навіть бачила на ланцюгах йорків та чихуахуа. А по селах присутнє ніби якесь гоніння за пафосом і статусом. Наприклад, люди передивилися «Гру престолів», понабирали хаскі і посадили їх на ланцюги.
Стерилізувати чи вбити
Коли ми говоримо з людьми про стерилізацію, то одні кажуть, що стерилізувати — це калічити тварину, інші ж не хочуть позбавляти собаку «задоволення материнства». Ще хтось вважає, що це гріх. При цьому викинути чи вбити тварину для них — не гріх. Більшість людей просто виносить ще сліпих щенят на смітники, де їх розгризають більші тварини. Ми думаємо, що тут нам могла б допомогти Церква. Під час служби можна було б інформувати людей, що стерилізація — це не гріх, не те, що вбивство.
У собак немає материнського інстинкту. Вони не хочуть народжувати і не планують створювати сім’ї. Якщо відлучити від собаки щеня, то вже за декілька місяців вона його не впізнає. До того ж, після народження щенят та особливо після прийому гормональних препаратів, які зупиняють тічку, у собаки можуть розвинутися ракові пухлини.
Продаж тварин
Часом ми бачимо, як люди продають собак на ринках. Вони також не хочуть стерилізувати своїх тварин. Тих, кого вони не продали, — викидають на смітник.
Там, де справді розводять собак, їх реєструють, вакцинують. Фахівець ніколи не віддасть свого вихованця в зоомагазин чи на базар. Псів продають на виставках, а щенят бронюють задовго до їхнього народження. Весь цей процес фіксує Кінологічна служба України.
А от «розведенці» — це зовсім інше. Люди купують двох собак, вирішують займатися їхнім розведенням і продавати на OLX, не маючи за собою жодних документів, не глистогонять, не вакцинують. Та чому, коли за щеня платять 8-10 тисяч гривень, держава не отримує ні копійки? Приватні підприємці мають платити податок, а люди, які просто використовують тварин — ні. На мою думку, таких «бізнесменів» треба штрафувати, щоб їм стало невигідно цим займатися. Доброю є практика чіпувати усіх тварин, тоді матимемо їхній список, і можна прийти до людини та запитати, куди вона поділа цуценят.
Притулок у Львові
Львову потрібен притулок для тварин, особливо для щенят. Ні одна перетримка чи притулок з дорослими собаками не візьме цуциків, бо є небезпека ентериту чи чумки.
Наприклад, у Польщі притулки є прибутковими. Декілька ОТГ об’єднуються, наймають підприємця, який і будує їм притулок, держава його фінансує, а люди приходять і купують там тварин. У середньому собака з притулку коштує 170 доларів, а в Німеччині ця цифра коливається у межах 200-250 євро. За ці кошти живе притулок, а підприємець отримує заробіток.
Щоправда, у Львові не найгірша ситуація з безпритульними тваринами. Є ЛКП «Лев», є спільнота собачників.
Хто допомагає безпритульним тваринам у Львові
Переважно це молодь від 20 до 45 років. Є і багато старших людей, вони цього не афішують в інтернеті, але про них знають інші волонтери. Часом ми їм допомагаємо, адже за одну пенсію неможливо прогодувати багато тварин.
Я бачила, як в одній львівській квартирі живуть 12 собак і 20 котів. І їм нічого не бракує — всі нагодовані, справно гуляють. Можливо, це і не зовсім комфортно, але я розумію людей, які не можуть пройти повз тварин, яких викинули на вулицю.
Звичайно, є і багато психічнохворих, які понабирають тварин, а потім вони не мають що їсти, де спати і живуть в смородах. Для таких тварин потрібні спеціалізовані будиночки. Наприклад, у Києві вже почали робити буди, де котики приходять і сплять. Їх встановлюють в спальних районах — так, аби вони нікому не заважали. Такі ж будиночки можна створювати і для собак.
Дуже часто чуєш закиди: «Краще би дітям допомагала». Але кожен має право допомагати тим, кому хоче. Я вирішила опікуватися тваринами, бо в них немає підлості. Вони не будуть лицемірити, як іноді люди — усміхаються, а потім встромляють ножа в спину. Якщо собаці щось не подобається — вона щира, може гарчати або навіть вкусити.
Що потрібно пам’ятати перед тим, як узяти тварину з притулку
Тварина — це не річ. Вона може понищити ваші речі, може не одразу навчитися ходити в туалет. Вона потребує постійної опіки, на неї потрібні кошти. Взагалі це велика відповідальність, і люди мають бути готові виходити з собакою надвір навіть о четвертій ранку.
Потрібно розуміти, що тварина з притулку — травмована тварина. Її ображали, можливо, били — і тепер вона боїться. До неї потрібен особливий підхід. Якщо з собакою не працювати, не розмовляти, то вона буде просто гавкати і більше нічого. Одна з моїх собак майже півроку не ходила. Вона повзала, бо колись над нею знущалися. Ми півроку вдома намагались навіть голос не підвищувати, бо як тільки вона чула голосні звуки — одразу ж ховалася у куток. До такої собаки потрібне особливе терпіння. Але якщо знайти порозуміння з нею, то такої любові, як вона, не дасть жодне куплене цуценя.
Люди не повинні боятись допомагати. Коли ви бачите травмовану чи загублені тварину, то не бійтесь їй допомогти. Це лише в перший раз важко, а потім, коли розумієш, що можеш допомогти, ти вже не задумуєшся, а просто допомагаєш.
Є безліч скалічених, хворих тварин, яким дуже потрібна допомога. Якщо відкрити у Facebook, наприклад, «Спільноту собачників Львова», там є багато тварин, котрих лікують, прилаштовують. Не проходьте повз, адже ваша увага може комусь врятувати життя.
Розмовляв Андрій Костюк,
головне фото — Телеграф
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Коментарі (0)
