Немає сенсу працювати: Жебрак заробляє за годину стiльки ж, скiльки вчитель за день

logo
38634_nemae_sensu_pracjuvati_zhebrak_zarobljae_.jpeg


11.11.2016 19:09

Немає сенсу працювати: Жебрак заробляє за годину стiльки ж, скiльки вчитель за день

Днями полiцiя затримала шахрая, що жебракував, вдаючи iз себе немiчного iнвалiда. “Заробiтчанин” приїхав у Захiдну Україну, бо тут, мовляв, люди щедрiшi, а тому й заробити можна бiльше, пише газета Експрес.

Коли вже люди навiть мiсто змiнюють, щоб постояти з простягнутою рукою, скiльки ж так можна заробити? Щоб з’ясувати це, перебираюся на жебрачку.

…Спочатку треба зробити картонку зi слiзливим написом. Знаходжу паперову коробку вiд керамiчної плитки. Чорною рiдкою пiдводкою для очей пишу на табличцi: “Немаю на їжу”. Зумисне допускаюсь граматичної помилки: неосвiченi злидарi викликають бiльше жалостi. А поки пишу, думаю: в усiх жебракiв написи зробленi чорними маркерами. Звiдки вони їх беруть? Один коштує близько 20 гривень!

З iншими атрибутами бiдняцтва вже простiше. Заправляю спортивнi штани у шкарпетки, взуваю гумовi чоботи. Зверху три кофти, куртка, додаю шарф. Волосся ховаю в шапку, на плече закидаю смiттєвий пакет.

Ледь переставляючи ноги, виходжу на центральну вулицю мiста. Розумiю, що перевтiлення вдалось, бо перехожi вiд мене сахаються, люди оминають мене.

У позi лотоса вмощуюсь на картонцi, другу — з написом — беру в руки. Вперед виставляю пластикове вiдерце. У нього сама собi “жертвую” паперову гривню i копiйки — щоб перехожi бачили, що хтось вже змилосердився.

Не минуло i трьох хвилин — у мене вже є три гривневi купюри та двi двогривневi. За десять хвилин вiдро вже напiвповне. Рукою повiльно забираю грошi собi в кишеню. I ось я знову бiдна, знову гривня у вiдрi.

За мить старша жiночка кидає шмат хлiба i стежить за моєю реакцiєю: якщо я справдi голодна, мушу кинутись до їжi. Не виходжу з образу: хапаю хлiб i кусаю. Жiнка задоволена йде далi. Тим часом “каса” знову наповнена.

Проводжу “iнкасацiю”. Помiчаю, що коли у вiдрi лежить гривня-двi, то менi й подають гривню-двi. Коли грошей бiльше — з’являються купюри i п’ять гривень, i десять. Перевiряю: знову забираю грошi з вiдра. Раз по раз дзеленчать копiйки, падають гривнi. А як тiльки готiвки стає бiльше, кидають двi “десятки” i “п’ятiрки”. Може, збiг. А може, люд навiть у благодiйностi змагається.

Бiльшi купюри завжди дають хлопцi до тридцяти рокiв, меншi — жiнки й чоловiки до сорока. Старшi люди недовiрливо ставляться до моїх заробiткiв: презирливо зиркають, закочують очi. Двiчi виникали iнциденти з чоловiками напiдпитку. Та все обмежується сваркою.

Тим часом у вiдрi з’являються цукерки, печиво й булочка з повидлом — усе вiд жiнок. Сиджу далi й розумiю, що допустилась великої помилки. Кишенi занадто малi! Вкотре забираю грошi, а готiвка вже вивалюється з переповнених кишень. Намагаюсь непомiтно просунути грошi в пакет.

Декiлька разiв повз проїжджає полiцiя, та на мене нiяк не реагує. За годину “очищувати касу” довелося разiв вiсiм. За цей час затерпло все тiло i змерзли руки. Та пiдрахунок “виторгу” компенсує всi недолiки: за годину “байдикування” я зiбрала 145 гривень 75 копiйок.

Професiйнi жебраки ж “працюють” iз самого ранку до вечора. Тобто за вiсiм годин можуть заробити близько тисячi гривень. Тодi як шкiльний учитель, наприклад, iз зарплатою 2800 гривень, за день заробляє близько 133 гривень — менше, нiж злидар за годину! Розумiю, що менi грошi давали люди з такою ж зарплатнею. Тому нажебранi грошi я вiддаю на благодiйнiсть. I тепер iз недовiрою приглядаюсь до нещасних iз замотаними ногами, нiбито в них немає кiнцiвок. Може, це лише маскарад, аби викликати жаль i зiбрати бiльше грошей?

“Якщо факт шахрайства буде доведений, людину покарають згiдно зi статтею 190 Кримiнального кодексу України, — пояснює Свiтлана Добровольська, речник ГУ Нацполiцiї в областi. — Вона передбачає штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв або виправнi роботи на строк до двох рокiв, або обмеження волi до трьох рокiв”.

Iнна КУЧЕР

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter

А поділитися?