Пластик і російські книги перетворюють на донати: на Львівщині бібліотекарка об’єднала жителів, аби прибрати сміття

logo


Галина Ковальчук — бібліотекарка з Красненської громади, що на Львівщині. Жінка знайшла спосіб, як позбутися пропагандистської російської літератури разом з іншим сміттям, а виручені кошти направити на підтримку ЗСУ. Ця ініціатива швидко розрослася й об’єднала односельчан задля прибирання сміттєзвалища та рівчаків.

Як зі звичайного збору макулатури виникла благодійна акція, яка охопила декілька сіл іпринесла нові донати для армії, розповідає ШоТам.

Ідея позбутися російської літератури прийшла від керівництва бібліотеки, де працює Галина Ковальчук. Донедавна ці книги зберігали в закритому фонді й не видавали читачам. 

«Книг було досить багато. Цієї літератури вже не має бути на наших полицях», — каже бібліотекарка.

Коли надійшла рекомендація списати російські видання, Галина вирішила використати цю можливість для благодійності. Бібліотекарка опублікувала оголошення в соцмережах громади, закликаючи односельчан здавати російські книги та журнали. Вона навіть пропонувала забрати їх особисто, якщо хтось не міг принестисам.

«Мене дуже вразило, коли в перший день збору прийшла на роботу й побачила, скільки всього односельчани принесли. Перший наш такий збір — це близько 4500 гривень. Долучилися також підприємці з магазинів, які приносили опаковання, щоб здати на макулатуру», — пригадує Галина.

Загалом у селі вдалося зібрати близько 2 тонн російських видань. Гроші зі збору передали місцевимволонтерам на закупівлю дронів. 

Після першого успіху Галина зв’язалася з організацією, яка займається переробкою вторсировини. Виявилося, що вони приймають не тільки макулатуру, але й скло, пластик і плівку. Бібліотекарка й інші жінки села почали очищати місцеві сміттєзвалища та рівчаки. Так розпочався масштабний збір вторсировини, що охопив нетільки Куткір, але й сусідні села.

Читайте також: Разом можна зробити більше: громади на Закарпатті об’єдналися, аби боротися з навалою сміття

Жінка збирає сміття в полі в громадіГалина Ковальчук збирає сміття. Фото надала героїня

«Попри те, що ми працюємо у сфері культури, ми спокійно йдемо на смітник у рукавичках, підносимо пляшки, сортуємо, складаємо в мішки. Жінки, які співпрацюють зі мною,розуміють для чого це все. Для когось це може бути неприємним заняттям, хтось, може, і сміється з нас, але в нас є результати», — ділиться бібліотекарка.

Група людей стоять з мішками, що набиті сміттям, в лісосмузі після прибиранняЖителі громади біля зібраної вторсировини. Фото надалагероїня

Зі зборів вторсировини волонтерам вдається накопичити різні суми, які передають на підтримку ЗСУ. Приміром, останній збір приніс понад 31 тисячу гривень — майже стільки, скільки коштує дрон.

«Зібрані гроші я передаю волонтерці з нашої громади Марії Бужович, яка співпрацює з багатьма бригадами. Наші донати йдуть на налагоджене виробництво, де закуповують складові для дронів»,— пояснює Галина.

Жінка розповідає, що, окрім підтримки ЗСУ, її також мотивує можливість зробити рідну громаду чистішою.

«Ми зібрали 25 тонн скла та пластику. І не йдеться про те, що наше село таке забруднене, така проблема з екологією всюди. Левова частка того, що ми збирали, є на смітниках чи в ровах. Боюся уявити скільки всього все ще лежить у землі», — розповідаєбібліотекарка.

Мішки набиті сміттям в лісосмузі після прибиранняЗібрані мішки з пластиком і склом. Фото надала героїня

Ініціатива Галини щодо того, як позбутися російської літератури, не залишилася непоміченою. Інші села почалинаслідувати її приклад, організовуючи власні збори сміття та макулатури. 

Чоловік у формі на жовтому авто забирає мішки зі сміттямВодійзабирає пляшки на переробку. Фото надала героїня

«Мені часто телефонували з пропозиціями приїхати та забрати вторсировину в інших селах. На місцях вже організовувалися люди, які підхопили цю ініціативу», — пояснює жінка.

Галина вже планує наступні благодійні збори, а також мріє, щоб у її громаді були потужності для переробки сміття.

«Від цього можна отримувати дохід, якщо правильно все опрацювати. Це прибуткова справа. Потрібні люди, приміщення та переробні станки. Це доволі вартісна інвестиція. Можливо, з часом нам вдасться це реалізувати», — сподівається Галина Ковальчук.